fbpx

Чому будівництво каскаду нових ГЕС на Дністрі може затопити Прикарпаття

Суспільство 20:14, 17.01, 2017

Спеціаліст із безпеки гідротехнічного та гідроенергетичного будівництва, доктор технічних наук Дмитро Стефанишин у розмові з екологом МБО "Екологія-Право-Людина" Петром Тєстовим доводить, що зведення каскаду з шести ГЕС на верхньому Дністрі загрожує затопленням значних територій вище по течії.

Після нищівної критики з боку громадськості, туристів, науковців та прийнятих Івано-Франківською та Тернопільською обласними радами мораторіїв на будівництво ГЕС на Дністрі ПАТ “Укргідроенерго” змінило свою тактику. Якщо раніше енергетики наполягали на необхідності будівництва ГЕС з метою “здобуття енергонезалежності України”, то тепер основною метою будівництва називають “захист від паводків” та “забезпечення населення водними ресурсами”.

Саме для захисту від паводків проектом передбачено створення протипаводкових ємностей на водосховищах каскаду загальним об’ємом 147 млн м3.

А гідротурбіни на греблях будуть встановлюватись, мовляв, лише з метою “зробити проект реалістичним, залучивши до цього інвестиції”.

Дністер карта ГЕС

Попередня карта розміщення каскаду ГЕС у Дністровському каньйоні

1

Фрагмент листа ПАТ “Укргідроенерго” на адресу Тернопільської та Івано-Франківської обласних рад

Розібратися в ситуації нам допоміг фахівець із безпеки гідротехнічного та гідроенергетичного будівництва, доктор технічних наук, професор кафедри гідротехнічного будівництва Національного університету водного господарства та природокористування Дмитро Стефанишин.

 Повені на Дністрі є характерним елементом його гідрологічного режиму. Це догма. Жити біля Дністра – це як жити на схилах вулкану: мальовничі краєвиди, родючі землі… поки вода не прийде і все не забере,  розповідає науковець.  Катастрофічні повені повторюються кожні 10-15 років. Звичайно, вони несуть ризик для населення. Але цей ризик для місцевих давним-давно став добровільним і зрозумілим. Бо повінь приносить намул, який і робить ці землі родючими. Ще й місцевий клімат м’який, середземноморський. Такого сполучення “родючі ґрунти – вода – м’який клімат” у нас в країні більше немає ніде. Звідси й легендарні заліщицькі помідори, якими смакує вся Галичина, і не тільки. 

Паводок на Дністрі

Паводок 1941 року в с. Устечко на Дністрі

– Пане Дмитре, звідки ж ці паводки беруться?

Територія басейну Дністра – один із найбільш паводконебезпечних регіонів Європи та світу. (Хоч у чомусь ми – перші). Саме захист населення від паводків – одна з функцій побудованого в радянські часи Дністровського гідровузла. Переважно паводки на Дністрі формуються у верховій частині його басейну в літній і осінній періоди за рахунок дощового стоку в Карпатах. Характерно, що на цій ділянці Дністра ліві і праві його притоки впадають у ріку своєрідними скупченнями (так званими “вузлами”). Особливо виразно ця особливість проявляється при злитті Бистриці Підбужської, Тисмениці і Верещиці (один вузол) та Щирки, Зубри і Колодниці (другий вузол). Менше згущені сходження Болозівки і Стрв’яжу з Дністром та таких потужних рік, як Стрий, Свіча, Бережниця і Луг з Дністром на виході з території Львівської області. Подібні вузли є і далі вниз за течією Дністра за межами Львівської області (Лімниця, Луква, Гнила Липа). Цю специфіку гідрографії слід обов’язково враховувати при прогнозуванні паводкових розливів у долині Дністра.

– Тобто протипаводкові заходи треба в першу чергу робити в цих “вузлах”, “згущеннях”, я правильно розумію?

Якщо і проводити, то на притоках Дністра, особливо на тих, стік яких формується в Карпатах.

– Добре, припустимо, що греблі в каньйоні таки побудують. Чи вплине це на паводки і як?

Варто розглядати вплив цих гребель на повеневу ситуацію не взагалі, а на конкретні ділянки.

Почнемо з територій в межах каньйону. Очевидно, що при створенні водосховищ рівні води в каньйоні, які відповідатимуть рівням постійного затоплення прирічкових територій, де розташовуються населені пункти, будуть вище рівнів, що спостерігаються на Дністрі при паводках, в тому числі і катастрофічних. Це пов’язано з тим, що більшість поселень у Дністровському каньйоні розміщуються на пологих берегах численних меандр. При природних паводках затоплення і підтоплення “ризикованих” територій було ймовірним і короткочасним, а заповнення водосховищ просто ліквідує ці території.

Дністер паводок

Дністер біля сіл Луг, Мостище, Делева Івано-Франківської області

Простими словами – дуже і дуже сумнівно, що жителі населених пунктів, які розташовані в каньйоні, отримають захист від повеней. Скоріше навпаки  при паводках більшість з поселень зазнаватимуть ще й додаткової шкоди. В тому числі і через оті заявлені в проекті як ще одне благо чи то поступка гідроенергетиків протиповеневі ємності, через які відбуватиметься додаткове форсування, тобто підйом, рівнів води у водосховищах каскаду. Частину поселень у каньйоні взагалі прийдеться ліквідовувати і переносити. Як це колись вже робилося при наповненні того ж Дністровського водосховища. Виходить, що ми захистимо людей, виселивши їх з територій, які використовуються ними віками? Болить голова – давайте її відрубаємо? Тепер подивимось, який буде вплив на території нижче каньйону.

– Трохи нижче від останньої запланованої греблі каскаду – і вже починається Новодністровське водосховище. Я сплавлявся кілька разів цією ділянкою – пам’ятаю, як поступово зникає течія.

Тут ще цікавіше. Якщо міркувати логічно, то нові водосховища в каньйоні мають захищати ті території, які знаходяться вниз по течії ріки. І тут питання: які саме? Виходить, що береги Дністровського водосховища. І це надзвичайно оригінально. Будуємо нові водосховища, щоб захищати від повеней побережжя вже існуючого водосховища, яке було побудовано раніше, в тому числі і для захисту населення від повеней. Цікаво, де зупиняться захисники в такій стратегії?

Дністровське водосховище – велике. Так, загальна протиповенева ємність шести нових водосховищ в каньйоні складатиме менше третини протиповеневої і лише близько 8% від корисної ємності Дністровського водосховища (корисний об’єм – 2 млрд м3, протипаводковий – 600 млн м3). І це водосховище, як передбачалось його проектом, мало б гарантувати належний захист територій, що знаходяться вниз по течії Дністра. Але, як показує практика, воно наразі аж ніяк не забезпечує належний захист від паводків. Всі ми пам’ятаємо, як плавав в 2008 році Могилів-Подільський, Ямпіль та інші населені пункти нижче за течією.

Чому воно це не робить? Чи справді визначена в проекті загальна протиповенева ємність нових водосховищ каскаду дозволить суттєво посилити протиповеневий захист територій, які Дністровське водосховище вже й так ніби має захищати? І тут закрадаються ще більші сумніви в щирості Укргідроенерго.

Дністер повінь

Повінь 2008 р. у м. Ямпіль, фото Віталія Семенюка

– Свого часу ЗМІ писали, що основною причиною масштабного затоплення 2008 року було те, що Дністровське водосховище акумулювало-акумулювало повінь, аж поки не почало підтоплювати дачі на березі когось з начальства. І тоді пішов наказ спустити воду, щоб огірочки не постраждали.

Істину, як бачимо, як і оте шило в мішку, не сховаєш.

Але є і певні системні недоліки в проекті Дністровського гідровузла. Досить часто навіть існуюча, недосконала, яка розроблялася без урахування щорічних, сезонних, передпаводкових прогнозів, схема акумуляції паводків на гідровузлі порушується. І якщо не на користь гідроенергетики, то на користь інших зацікавлених водокористувачів на Дністровському водосховищі. Зазвичай рівень води у Дністровському водосховищі підтримується на позначці, яка не перевищує 121,000 м – так званому “нормальному підпірному рівні” (НПР).

У випадку паводку витрати води менше 2600 м3/с можуть скидатись через Дністровський гідровузол без ризику затоплення територій нижче за течією. Якщо припливна витрата більша – то проектантами Дністровської ГЕС був запланований підйом (форсування) рівня води у водосховищі до позначки 125,000 м, так званого “форсованого підпірного рівня” (ФПР).

З деяких не зовсім зрозумілих міркувань Укргідроенерго, про які можна лише здогадуватися, величина форсування рівня води у Дністровському водосховищі обмежена. Тому підйом рівня води у Дністровському водосховищі до відмітки 125,000 м чинними правилами його експлуатації не допускається. І саме ці обмеження стали однією з причин катастрофічної повені 2008 року вниз по течії Дністра.

Звичайно, ємність додаткових водосховищ каскаду дозволить дещо покращити ситуацію при паводках, припливні витрати яких перевищують 2600 м3/с. Однак реально при цьому “захищатимуться” від затоплення і підтоплення лише готелі та інші подібні “рекреаційні” об’єкти, які в останні роки були побудовані на берегах Дністровського водосховища. Це факт.

Готель Услад Дністер

Готель “Услад” на правому березі Дністровського водосховища

Що стосується територій нижче Новодністровська, то їх захист від повеней і надалі буде залежати від обсягу скидів води з Дністровського водосховища. Якщо продовжуватиме діяти існуюче обмеження на підйом рівня води у водосховищі до позначки 125 метрів, то Могилеву-Подільському, Ямполю й далі загрожуватимуть затоплення і підтоплення під час паводків, аналогічних 2008-го року.

– Восени цього року я відвідував Нижньодністровський національний природний парк на Одещині. Внаслідок будівництва Новодністровської ГЕС ця територія стрімко деградувала. Особливо постраждала риба та заплавні луки. Ще якихось тридцять років тому осетрові були на нижньому Дністрі звичайним уловом, а місцеві рибалки їли ложками чорну ікру. Тепер про це нагадують лише розповіді старожилів та фотографії. А плавні рятують тепер за допомогою прокладання штучних каналів для обводнення, витрачаючи на це мільйони гривень.

Питання впливу водосховищ на збереження води теж варте уваги, особливо коли в Укргідроенерго говорять про водний дефіцит в маловодні роки. Водосховища не лише зберігають воду, вони ще її і “споживають”  через випаровування (взимку – через утворення крижаного покриву) і фільтрацію води. Будь-яке водосховище чи став – перший на обліку споживач води в маловодний період. В маловодні роки водосховища, які розташовуються вверх по течії, можуть посилювати водний дефіцит на ріці вниз по течії. Стік навіть великих річок, як Дніпро і Дністер, в маловодні роки може катастрофічно зменшуватися. В тому числі і через численні ставки і водосховища, побудовані на них та їх притоках. Ми це добре бачимо в останні два роки.

– До речі, Міністерство екології Молдови вже висловило своє занепокоєння цим проектом будівництва і звернулось до нашого Уряду з вимогою врахувати їхні інтереси. Бо Дністер – це основне джерело прісної води для них. Їхній міністр екології у себе у Facebook так і написав: “Ми вже відчули на собі вплив Новодністровської ГЕС, яка в 2008 та в 2010 не захистила від повеней, а в 2015 та 2016 призвела до посух”.

2

Лист Міністерства екології Молдови щодо будівництва ГЕС на Дністрі

– Але повернімось до верхнього Дністра. Що буде з селами та містами вище каньйону? Я не є спеціалістом в гідротехнічному будівництві, але, на мій розум, вище греблі рівень води завжди піднімається і навряд чи це буде сприяти захисту від паводків.

Безперечно, будівництво каскаду ГЕС у Дністровському каньйоні аж ніяк не сприятиме захисту від повеней населених пунктів, що розташовані вгору по течії. Це настільки очевидно, що навіть Укргідроенерго, Укргідропроект і всі разом міністри не зможуть заперечити. Бо течуть води Дністра вниз, а не вгору. Однак Укргідроенерго, видно, не полишає надії довести протилежне.

На нашу думку, будівництво каскаду ГЕС у Дністровському каньйоні, навпаки, несе для територій вище за течією Дністра, починаючи від сіл Довге і Маріямпіль, додаткові повеневі ризики. Бо вище за течією від каньйону Дністер протікає в широкій, озероподібній долині, ширина якої сягає 13-15 км, де при повенях одночасно може збиратися, напевно, найбільша в басейні Дністра маса води. Тут розміщуються пригирлові ділянки і кількох його приток (Бистриці, Лукви, Лімниці, Сівки, Свіржа, Гнилої Липи тощо), прирічкові території яких при паводках зазнають найбільших збитків.

– Тобто каньйон тут виступає як якась “затичка”, яка збирає паводок вище себе?

Так, як природна перешкода проходженню паводку. Щоб в цьому впевнитись, достатньо проаналізувати дані щодо максимальних витрат води на водопостах, розташованих на Дністрі, – “Галич” та “Заліщики”. Аналіз показує, що максимальні витрати води Дністра на водопосту “Галич” (перед каньйоном) складають майже 80% від витрат на розташованому нижче за течією водопосту “Заліщики” (в каньйоні). З врахуванням максимальних витрат Бистриці це відношення сягає 90%. При цьому з 1970 р. по 1998 р. при паводках сумарна максимальна витрата Дністра (біля Галича) разом з Бистрицею перевищувала максимальну витрату Дністра біля Заліщиків у 9 разів (в 50% випадків).

Це означає, що повінь на Дністрі не лише формується на вході до каньйону, вона природним чином затримується перед ним. Тому існує небезпека, що каскад ГЕС в каньйоні посприяє ще й додатковому штучному стримуванню паводкових вод в долині Дністра вище за течією. Бо греблі в будь-якому разі – це перешкоди природному проходженню паводку. Відповідно збільшиться повеневий ризик для великої кількості населених пунктів, розташованих в долині Дністра та на його притоках від с. Довге до Галича і вище за течією, включаючи і такі міста, як Івано-Франківськ та Бурштин.

З роками ця небезпека лише посилюватиметься. Чому? Тому що перед каньйоном почнуть більш активно, завдяки водосховищам в каньйоні, відкладатися наноси. Пригадується, як приклад, ситуація на водосховищі Роксбург в Новій Зеландії, де відкладення наносів у верхів’ях водосховища викликало прогресуюче підняття підпору води. Всього протягом 35 років максимальний рівень води на ділянці виклинювання водосховища піднявся над проектним рівнем на 3,5 м. Відтак повені під час регулярних паводків почали спостерігатися на територіях, які раніше ніколи не затоплювалися і не підтоплювалися.

паводок Снятин

Затоплене під час повені 2008 року місто Снятин на р. Прут, яке, за словами гідроенергетиків, було надійно захищене від паводку греблею Снятинської ГЕС. Фото Олександра Степаненка

 

– Висновок очевидний…

Так. По суті, єдиним реальним виправданням будівництва ГЕС в Дністровському каньйоні могло б бути покращення умов захисту населення від паводків в басейні Дністра. Однак з багатьох причин будівництво ГЕС в каньйоні не можуть цього забезпечити. Ба більше, це будівництво ще й посилить повеневу загрозу. А це вже злочин!                                                                                                             

Підготував Петро ТЄСТОВ,

еколог МБО “Екологія-Право-Людина” 

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl + Enter
Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: