Розмова з ректором Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника Ігорем Цепендою – про перспективи навчання у вузі, викладачів, гуртожитки, студентське самоврядування, ціни та боротьбу з корупцією.
– Чому з-поміж майже трьох сотень вузів в Україні абітурієнти мають обрати саме Прикарпатський національний університет?
Я думаю, що молоді люди зараз в першу чергу дивляться на рейтинги. Згідно з консолідованим рейтингом, який робить незалежне агентство Освіта.UA, за останній рік Прикарпатський національний університет серед всіх вищих навчальних закладів різних типів (медичних, технічних, класичних) займає 16 місце в Україні. Це достатньо високий показник, хоча, звичайно, ми його хочемо покращити. З іншого боку, якщо проаналізувати прозорість університетів, що роблять також незалежні агентства, то для рейтингу за останній рік взяли 93 національні університети. До уваги брались як доступність інформативної бази, питання, пов’язані з діяльністю і навчальними програмами. Прикарпатський університет зайняв 9 місце, причому цей тест пройшли лише 16 університетів України, всі інші, на жаль, залишилися поза рейтингом.
Коли молода людина хоче серйозно займатися наукою, її також цікавить, чи в університеті взагалі є наука. Для цього використовується міжнародний рейтинг "Scopus", який оцінює наукову діяльність університетів не за кількістю публікацій, а чи вони виконані англійською мовою і яка кількість посилань на них у світових наукових виданнях. Серед усіх університетів України Прикарпатський університет займає в цьому рейтингу 11 місце.
Наступний момент – це можливість спілкуватися зі старшими колегами, які навчаються в університеті і бачать зсередини його. Треба розуміти, що Прикарпатський університет – це класичний університет, де поряд із навчанням і науковою роботою будь-яка молода людина має можливість реалізувати свій творчий потенціал. Багато студентів закінчують, наприклад, художні чи музичні школи, а тут є можливість бути в найкращих народних ансамблях. Можна бути в спортивних гуртках, попри те, що ми маємо факультет фізичного виховання і спорту. Або ж реалізувати себе в інших напрямках.
Ще один дуже важливий елемент – це прагнення наших молодих краян навчатися за кордоном. Це дійсно велика дилема. Ми протягом трьох останніх років пішли тим шляхом, щоб не стільки конкурувати з європейськими університетами, скільки шукати шляхи співпраці з ними. Нам вдалося реалізувати цікаві магістерські програми подвійних дипломів, де випускник – студент магістратури нашого університету – має можливість навчатися і в нас, і в провідних університетах Республіки Польща. Сьогодні нашими партнерами є Варшавський університет, Краківська гірничо-металургійна академія, Жешувський університет. Близько 8 напрямів сьогодні вже реалізують програму подвійних дипломів. Це стосується не тільки "Міжнародних відносин", "Правознавства", а й таких важливих спеціальностей, як "Математика", "Фізика", "Філософія". Ми намагаємося розгорнути програму, щоб кожна молода людина, яка навчається в Прикарпатському університеті, мала можливість вибору і по кожному факультету було декілька напрямів з партнерськими університетами, в першу чергу Центральної Європи. Хочу підкреслити, що магістерська програма за кордоном для наших студентів є безкоштовною. Це наш основний критерій, коли ми підписуємо угоди з партнерськими університетами.
– Чи має університет можливість покращувати і оновлювати умови для навчання студентів. Чи оновлюється матеріально-технічна база?
Зараз найгірший час для покращення матеріально-технічної бази. Я мав можливість бувати в багатьох університетах Європи. Навіть потужні університети, бюджет яких сягає декількох сотень мільйонів євро, не завжди мають необхідну матеріальну базу. Чим старіший університет, тим більше у нього проблем, пов’язаних із цим. Це добре для тих університетів, які рік-два тому побудували новий корпус, оснастили його і все. Але в університеті важливе значення має дух, атмосфера, досвід викладачів і розуміння студентів. Звичайно, що в умовах такої складної економічної ситуації ми намагаємося, м'яко кажучи, не "викручувати руки" нашим студентам щодо фінансування матеріально-технічної бази, адже воно залежить в першу чергу від надходжень з оплати навчання.
– Яка цінова політика університету? Наскільки зросла оплата навчання цього року?
Якщо подивитися на стратегію нашого університету в ціновій політиці, то у 2012 році ми прийняли рішення заморозити ціни на рівні 2011 року. Тільки в цьому році ми повернулися до того, щоб трошки підняти оплату за навчання. Підняття в 2,5 рази цін на комунальні послуги, індексація, враховуючи, що індекс інфляції на сьогодні сягає близько 23,5%, змушує нас підняти ціни на навчання, але тільки на 5%. Порівнюючи з багатьма університетами, ми залишаємося на старій ціновій політиці, оскільки розуміємо ситуацію, в якій опинилися всі ми і наші співвітчизники. Тому в деяких питаннях "затягуємо паски", але намагаємося втримати університет і дати можливість студентам здобути знання із найменшими коштами.
Зараз найдорожча спеціальність в нас – це "Правознавство" – 12 935 гривень. Натомість, наприклад, "Фізика" – 6750 гривень, "Агрономія" – 5660 гривень. Будемо відверті, якщо подивитись навіть на приватні загальноосвітні школи, які є в нашому місті, то навчання в них, буває, коштує значно більше, ніж ці мінімальні суми в нашому університеті. Знову ж таки підкреслю, що ми розуміємо, що зараз складний час і нам всім потрібно за цих обставин витримати і вижити, а не за рахунок когось іншого покращувати нашу фінансову позицію.
– Яка ситуація із місцями за держзамовленням, адже по Україні анонсували скорочення на 12%?
Ми маємо скорочення державних місць тому, що технічні спеціальності залишаються пріоритетними. Оскільки держава повинна розбудовувати свою промисловість, інженерні спеціальності мають особливе значення. Ми маємо сьогодні на бакалавраті понад 600 місць. На спеціалістів чи магістрів також залишилося держзамовлення.
Якщо подивитися на структуру діяльності європейських університетів, зазвичай, чим вони потужніші, тим мають більшу кількість комерційних місць, а не державних. В цьому якраз запорука їх фінансового розвитку. Хоча частка студентської оплати – це лише одна із дохідних частин нашого університету. Ми йдемо не лише шляхом надання освітніх послуг і отримання за це коштів, а в першу чергу концентруємося на потужних грантах з європейськими країнами. Вони і дозволяють розвивати матеріально-технічну базу, проводити наукові конференції, а також оплачувати працю наших викладачів-науковців. Наприклад 1,5 роки тому закінчилась грантова програма з Фондом цивільного розвитку Сполучених Штатів Америки, в якій брали участь наші фізики. Програма стосувалась теми генерації в пристроях накопичення енергії, простішими словами – конденсаторів. Загальна сума цього гранту складала 600 тисяч доларів.
– Чи пропонується випускникам університету подальше працевлаштування?
Міністерство освіти зняло це питання. Немає обов’язкового працевлаштування за результатами навчання. Це вічна проблема навіть всіх європейських країн, де молода людина, яка закінчила університет, не відразу знаходить роботу. Тому ми пішли шляхом подвійних дипломів та можливістю для наших студентів закінчувати паралельні напрямки підготовки з метою, щоб вони мали ширший маневр для працевлаштування. Це дуже важливо, оскільки в сучасних умовах за наявності подвійного диплому людина розглядається як потенційний працівник на ринку і Європейського Союзу, і України.
Треба пам’ятати, що стаціонарна освіта дуже важлива з тієї точки зору, що вона стає потужною базою. Молода людина не завжди 100-відсотково потрапляє в ціль, прийнявши рішення в 17 років, куди йти вчитися. Маючи вищу освіту, навики аналітичного мислення, людина пізніше протягом 2-3 років може в інституті післядипломної освіти обрати той фах, який їй до вподоби, в якому вона вже отримала роботу, яка дійсно для неї приємна, і бачить, що може себе там далі реалізовувати. За цих обставин людина має можливість отримати другу освіту. Досвід показує, що потрібно вчитися постійно. Це не лише отримання диплому, а й відповідних сертифікатів, ліцензій, закінчення курсів. Фактично раз в 5 років будь-яка людина, яка працює, змушена або самостійно, або краще через курси та різні програми покращувати свої знання, що дає шанс знайти кращу роботу.
– В якому стані гуртожитки Прикарпатського університету і наскільки забезпечені місцями студенти, які потребують житла?
Стан гуртожитків не задовольняє мене, відколи я став ректором у 2012 році. З одного боку, ми не можемо випрацювати таку важливу формулу того, що кожен студент повинен розуміти, що це його дім. Ми, для прикладу, в 2011 році зробили капітальний ремонт 4-го гуртожитку, який успішно через 1,5-2 роки дійшов майже до такого ж стану, як був і до ремонту. Тут важлива роль студентського самоврядування. Ми маємо зараз дійсно добрий профком, який намагається переконати студента, що це не чужа власність, а його дім, де він має можливість проживати декілька років. Ми відпрацьовуємо зараз формулу "спільних зусиль" – коли студент робить ремонт, ми йдемо назустріч, щоб в цій кімнаті він міг проживати без змін протягом 4 років. Університет забезпечує комунікаційні речі. Цікава тенденція полягає в тому, що багато людей йдуть шляхом європейських студентів і винаймають собі квартири, де проживають по 3-4 чоловік, кожен з яких має окрему кімнату. У багатьох європейських університетах гуртожитки є фактично для студентів першого курсу для того, щоб вони пройшли певну соціальну адаптацію та вжилися в університетське середовище.
Ми на сьогоднішній день маємо достатню кількість гуртожитків, але економічна ситуація, яка складається, знову ж таки не дозволяє вводити нові фінансові ресурси, щоб їх покращувати. Я переконаний, що ця смуга швидко пройде і ті студенти, які хочуть мати покращені умови, будуть їх мати. Сьогодні більше 2300 студентів Прикарпатського університету проживають саме в гуртожитках тому, що цінова політика для них є оптимальною.
Ми домовились зі студентським самоврядуванням, що вони роблять прозоро поселення, в них відпрацьовані чіткі критерії. Зокрема, Інститут історії і політології вже дав згоду провести пілотний проект, де визначаються потребуючі в першу чергу – це стосується соціального статусу. Наступний критерій – кілометраж віддаленості від Івано-Франківська. Це буде загальна оптимальна картина. Потім йдуть інші критерії. Ми намагаємося все віддати в руки студентів. Так роль студентського самоврядування зростає і без нього не буде того університетського "візерунку", коли кожен студент відчує, що університет – це його частка і те, що він робить, сприяє розвитку університету. Тому оцей добрий тандем із студентського самоврядування – сенату, профкому, дозволяє якісно розвиватись самому студентському середовищу. Якраз гуртожитки – це їхній добрий пілотний проект, де вони хочуть реалізувати свої задуми. Ми відправляли їх за кордон, у Варшавський університет. Ми хотіли, щоб вони зрозуміли, за яким принципом працює студентське самоврядування країн Центральної Європи, обмінялися думками, досвідом. Тому вони можуть реалізовувати на нашому ґрунті ті механізми та ідеї, які реалізували їхні колеги.
– Чи є в Прикарпатському університеті мобілізовані викладачі? Якщо так, то чи є їм гідна заміна?
Ні, в цьому плані нам вдалося переконати військкомат, що довелося б завершувати навчальний рік раніше, і нам пішли назустріч, оскільки велика мобілізація викладачів фактично одразу зупиняє навчальний процес. Це очевидні речі. Декілька наших викладачів були в зоні АТО, а зараз повертаються. Є новий закон, підписаний Верховною Радою, який надає бронь і гарантії звільнення від мобілізації для викладачів, які мають наукові ступені, педагогічних працівників. Це дуже розумний підхід, оскільки війна закінчиться, а нам потрібно буде надалі розбудовувати нашу державу. Тому в усі часи, навіть в період тоталітарного Радянського Союзу, університети одразу евакуйовувалися усім складом – як викладацьким, так і, звичайно, студентським.
– Як університет бореться з корупцією?
Це проблема дуже складна. Ми почали це робити ще у 2013 році. Я підписав наказ, згідно з яким будь-який студент чи й викладач має право анонімно звернутися до ректора на "гарячу лінію" з проханням перевести іспит в тестово-комп’ютерний режим. З цього моменту викладач не має ніякого впливу, так само як і студент не має ніякого тиску на викладача. Ми всі знаємо, як були студентами і як випрошувались оцінки, як можна було знайти 150 аргументів того, щоб попросити викладача, щоб він пожалів і поставив кращу оцінку.
Що стосується вступної кампанії, то ми пішли значно далі. Ми все перевели в тестово-комп’ютерний режим. Абітурієнт отримує відповідь одразу, а не через 10-15 хвилин. В нього на екрані висвітлюється відповідь – і вона роздруковується. Екзаменатор лише переглядає і перевіряє. Абітурієнт може побажати апеляції, якщо вважає, що питання некоректне і він його не зрозумів. У всіх аудиторіях, де проходять іспити, встановлені відеокамери. Батьки мають можливість в актовому залі спостерігати за процесом.
Творчі конкурси за напрямками "Театральне мистецтво", "Хореографія", "Вокал" проходитимуть в аудиторіях в Інституті мистецтв, де будуть також встановлені веб-камери. Будь-яка молода людина зможе за результатами іспиту подати апеляцію, якщо не погоджується з рішенням викладачів.
Крім того, за два тижні до іспитів ми допускаємо всіх охочих як спостерігачів. Це стосується і студентського самоврядування, і громадськості. Ці процеси мають були прозорими і ніколи ні в кого не має виникати запитання, що щось зроблено не так. Звичайно, що ми більш ліберальні, ніж на ЗНО, де проходять через металошукачі. І тут є проблема, тому що наша молодь користується технічними засобами. Цього року ми будемо вимагати від абітурієнтів, щоб мобільні телефонии стояли виключеними на парті поряд з ними, ми не хочемо їх відбирати, але хочемо, щоб був максимально об'єктивний процес і результат іспитів.
Читайте також:
Розмовляла Олена БАС