Ось і зараз мені вдалося побачити Ярослава Грицака на історичних посиденьках у Львові. Захід в рамках "Ночі миру і духовності", організований Українським католицьким університетом, де він говорив про подальшу долю України і про прогнозований програш Росії, а ще стверджував, що не вірить у добрі політичні еліти.
Про Майдан
– Я можу похвалитися, бо я був одним із тих, хто передбачив Євромайдан. Але я не пророк, з істориків взагалі погані пророки, бо вони займаються в основному минулим. Я проаналізував.
У 2000-х в Україні відбувся великий ціннісний зсув, а це завжди закінчувалося в історії політичною революцією. Україна не стала винятком.
До речі, був ще один цікавий прогноз, його написав для тижневика "Дзеркало тижня" експерт Олександр Литвиненко ще у 2009. Він там докладно описав план Путіна. Тоді йому ніхто не повірив, а дарма… У 2013-2014 все збувається.
Скажу, що в штабі Порошенка ще в грудні знали, що основна загроза для України – це не Янукович, а Путін.
Була така хороша фраза: "До революції треба ставитися, як до пробок на дорозі. Ніхто їх не планує, але вони стаються". Тому одна справа передбачати, а інша справа бачити, яких обертів все це набрало.
Про історичні міфи
– Міфи існували завжди, так влаштована людина, що вона їх потребує. Але все має бути в міру. Міфи частіше всього будуються не на історичних фактах, а на образах. Наприклад, у 19 столітті історики вигадали такий проект як "Київська Русь", хоча в реалії це формування не було "Київською", а просто називалася Руссю. Так само у 16 столітті була вигадана Візантія, хоча її мешканці вважали себе римлянами і були частиною Римської імперії.
Головне в побудові міфів не переграти, тоді відбувається так зване "затруєння історією" – ми бачимо це нині в Росії.
Я проти таких методів.
Про вибір Володимира Великого і сучасність
– В історичних колах існує точка зору про невірність вибору князя Володимира. Якби він обрав не православ’я для Київської Русі, то, можливо, історія би пішла інакше.
Поет Василь Стус колись у своєму щоденнику зробив запис, що якби Володимир обрав католицизм, то, можливо, Україна би мала свою "Солідарність". Він по-доброму заздрив полякам.
Можливо, Україні тоді потрібне було західне християнство.
Про те, чому Росія програє
– Подумайте самі: Росія займає приблизно 1/7 земної поверхні (близько 20%), це велика територія, а рівень ВВП, яке вона дає світові, – 2%, це на рівні з маленькою Голландією. Така велика країна не може виграти війну з такими економічними показниками.
З іншого боку є Європейський Союз, ВВП там приблизно 60%. Перевага очевидна.
Путін прорахувався, Росія не має достатньо ресурсів на цю війну. Вона працює за схемою "хто перший впаде". Але для України важливі два фактори: не закрити вікно можливостей для себе і не виправдовуватися війною, щоб не робити реформ.
Про долю Донбасу
– Донбас дуже своєрідно, але був українським до цієї весни. Як не парадоксально звучить, тримав це Янукович і його оточення. Коли вони втекли, то ситуація кардинально змінилася. Проте для України важливо провести такі реформи, аби Донбасу було куди економічно і ментально "вертатися". Це має бути принципово нова Україна.
І я хочу нагадати, що доля Донбасу – це і доля Абхазії, Осетії.
Про політичні ролі
– Я не вірю в добру політичну еліту, бо вона завжди діє в своїх інтересах. Ситуація виглядає так, що Порошенко і його партія грає роль борців за мир, а Яценюк навпаки – партію війни. Звісно, друга позиція зараз вигідніша і зрозуміліша людям. Проте я розумію, як мислить Порошенко. Він намагається виграти час, аби дістати гроші і закупити зброю. Він діє прагматично.
Про реформи
– Кожна реформа має свою ціну. Конкретну суму грошей. Зараз в Україні ми не називаємо цін і не знаємо, де брати гроші. На порядку денному – новий "план Маршала" для України. А це значить не гроші МВФ, а незалежний фонд.
Навіщо ЄС Україна?
– Путін зламав європейський тривалий процес об’єднання. Він зламав головну європейську іграшку, тому Європа від цього не в захваті. Україна в ЄС може стати шансом для Європи дійти консенсусу. Причому як всередині Європи, так і між Вашингтоном і Брюсселем. Україна є геополітично важливою.
Але в нашій країні є дуже потужний фактор корупції, і, я думаю, самостійно ми його не подолаємо. Шлях вирішення цього – вступ в ЄС. Проте навіть рух в європейському напрямку зрушує з мертвої точки вічне питання корупції у всіх сферах життя.
Катерина Гладка