Коли у місті одночасно перебувають польський поет Богдан Задура та український митець Юрій Андрухович, "Станіславський феномен" починає ще більше виправдовувати свою назву. Так, у Івано-Франківську в один день збіглися презентація збірки Задури "Найгірше позаду" та дискусія про інтердисциплінарність у мистецтві за участю Андруховича.
Мік Джаггер світової поезії
"Наступні хвилин 40 ми будемо слухати хіти", – каже засновник "Вавилонської бібліотеки" та організатор презентації збірки Богдана Задури Роман Малиновський. Він пояснює, що Задура – це культовий поет і порівнює його з культовим рок-музикантом.
Перекладачем збірки є письменник Андрій Любка, який водночас виступає й упорядником. Адже насправді "Найгірше позаду" – це збірка кращих творів з п’яти останніх книг Богдана Задури. Любка розповідає, що намагався обирати як найбільш цікаві вірші, на його думку, так і найбільш зрозумілі українському читачеві. "Справа в тому, що Богдан часто висміює польських політиків у своїх творах. Відповідно, українській аудиторії це може бути не дуже зрозуміло", – пояснює перекладач-упорядник.
Між читанням польських віршів та їхнього перекладу Богдан Задура розповідає про своє знайомство з українською літературою. "Моя дорога до української літератури була довгою. Я знав тільки деякі дрібниці, які наводили на думку, що це не варте уваги", – каже польський поет.
З українських письменників Богдан Задура знав тільки два прізвища і, за його словами, вони в нього не асоціювалися ні з чим хорошим – Шевченко та Українка. Своє ставлення поет пояснює впевненістю в тому, що не можна любити літературу, виходячи тільки з того, що було колись: "Це як любити польську літературу тільки за Адама Міцкевича".
Глибше розуміння української літератури до Богдана Задури прийшло після того, як він почав перекладати вірші Дмитра Павличка. Бо до цього поету здавалось, що Україна – це тільки околиці Російської імперії й все найцікавіше відбувається в Москві чи Санкт-Петербурзі. Це був період його роману з російською літературою, розповідає польський автор.
"Коли мені запропонували перекласти вірші Павличка, то я сказав редактору, що не прочитав жодного слова українською мовою й не зможу. Тоді вона відповіла: ти же знаєш російську і знаєш польську – в тебе не буде проблем з перекладом", – згадує Богдан Задура. Саме так почалося його знайомство з нашою літературою. А ось українській мові він навчився за допомогою книг, які радив поет та публіцист Микола Рябчук.
Назва збірки "Найгірше позаду" перенесена з назви вірша Задури. Таким чином, збірка завершується словами "найгірше позаду". Як каже Любка, Богдан Задура за останній час переніс операцію та кинув курити, тому хочеться вірити, що найгірше в житті польського поета справді позаду.
.JPG)
Наостанок Задура розповідає, як колись в Івано-Франківську мав проходити літературний фестиваль, на який його запросили. Але подію згодом скасували, пославшись на те, що "всі гроші витратили на вибори". Після чого зачитує декілька рядків вірша в тему майбутніх виборів в Україні:
Чи можна бути певним, що вони зуміють порахувати,
якщо навіть не вміють відмінювати числівники?
Синтез звуків та зображень
Богдан Задура вперше в Івано-Франківську, й перша асоціація в поета з цим містом – саме "Станіславський феномен". Один з тих, кого вважають і батьком, і втіленням "Станіславського феномену", присутній серед слухачів-глядачів: Юрій Андрухович тримає в руках збірку "Найгірше позаду" і посміхається, коли Задура згадує про нього.
Андрухович поспішає й дивиться на годинник, адже вже за п’ять хвилин починається дискусія "Інтердисциплінарність у мистецтві". Поступово аудиторія з презентації збірки переміщається в Urban Space, де вже стартує обговорення.
Учасники дискусії Юрій Андрухович, Ольга Михайлюк, Олексій Ворсоба, Влад Креймер та vj-група "КУБ" міркують, що таке інтердисциплінарність. Найкраще вдається зрозуміти суть терміну, передивившись відеороботи гурту Karbido – динамічні чорно-білі зображення змінюють одне одного під важкий інструментальний саунд та експресивне читання Андруховича. Фактично, це й є прикладом інтердисциплінарності, коли в одному творі поєднано кіно, література та музика.
"Наш останній альбом дуже концентрований, а звукова інтенсивність достатньо висока. Таким чином можна обійтися й без відео", – розповідає про останні роботи "Karbido" Юрій Андрухович. Митець додає, що при виконанні попередніх альбомів гурту він рідко навіть пітнів, зараз же на виступ йде багато сил. Справа в тому, що "Karbido" перфекціоністи, які все доводять до абсолюту, додає він.
Побачити і почути цей абсолют франківці зможуть вже сьогодні: концерт Юрія Андруховича та польського гурту "Karbido" у рамках літературно-музичного проекту "ATLAS ESTREMO" відбудеться в Театрі ляльок о 19 год. Не прогавте.
Марійка Шелія