Зустріч плануємо за тиждень. До цього Олександр Шевчук встигає провести Відкритий всеукраїнський турнір з фрі-файту. Він розповідає, що змагання, присвячені пам’яті першого президента Івано-Франківської обласної федерації бойових мистецтв Павла Федорука, проходять вже вп’яте паралельно із чемпіонатом України серед юніорів.
Олександр згадує, як почалося його захоплення бойовими мистецтвами. У 12 років у рідному Бурштині він з другом записався у секцію карате.
“Так вийшло, що він покинув, а я залишився. У мене це стало захопленням на все життя. Я фактично тренувався карате шотокан до 22 років. У 18 років здав іспит на 1 дан і отримав чорний пояс. Мій перший сенсей – легендарний Олег Якубович, з ним я тренувався у Бурштині. Строгий і вимогливий до учнів”, – пригадує Шевчук.
Після енергетичного технікуму у рідному місті Олександр продовжив навчання в Івано-Франківському національному університеті нафти і газу. Тут він зацікавився й іншими бойовими мистецтвами: боротьбою, джиу-джитсу, почав тренуватися у різних клубах. А певний час Шевчук не тренувався взагалі. Пояснює, що після університету робота, пошуки себе і родина забирали багато часу і спорт відійшов на другий план.
Олександр пригадує, що першим місцем роботи стала рекламна агенція, саме там він почав освоювати нові речі, які згодилися в подальшому житті, взявся освоювати поліграфічний дизайн.
“Спочатку працював на кількох роботах, а потім звільнився і на біржі праці пішов на курси підприємництва. Там написав бізнес-план і спробував себе як підприємець. У той час зрозумів, що постійно потрібно вчитися і розвиватися. Освіта у нас вчить запам’ятовувати, а не мислити. І це велика проблема”, – ділиться Шевчук.
Потім він почав працювати у сфері поліграфії, згодом заснував із друзями дизайн-бюро, яке почало працювати за бізнес-планом, який Олександр написав під час навчання на курсах підприємництва.
“Зрештою, ми якось розділилися. Кожен почав займатися своїми справами. Я працював у видавництві “Лілея-НВ” і паралельно на фрілансі виконував замовлення. Потім мене почав цікавити веб-дизайн, сайти, ІТ. Це був 2009 рік, я сам почав шукати замовників”, – розповідає Олександр.
Першим кейсом у його портфоліо став сайт телерадіокомпанії РАІ. Над ним Шевчук працював близько місяця. Отримавши перший гонорар, продовжив шукати нові замовлення.
“Не було ніякої реклами. Я просто телефонував і розповідав, що я роблю. У мене це переросло із захоплення у роботу. Макети створював власноруч, бо вже мав необхідні навички”, – каже Олександр.
Зараз він продовжує займатись створенням сайтів, але переважно на зовнішній ринок. Основні клієнти – зі сфери маркетингу. Окрім того, Шевчук обслуговує сайти.
Паралельно із захопленням веб-дизайном Олександр повертається у спорт. У 2010-му році заснував у Франківську бійцівський клуб, на що надихнув подібний осередок у Києві.
“Одним із перших, хто відгукнувся на мою ідею, – був мій товариш Дмитро Мельников, який став чемпіоном України, майстром спорту, а також успішно виступав на міжнародних турнірах. Він зараз вже не тренується у мене, служить за контрактом в збройних силах, бере участь у бойових діях на Сході. Проте, Дмитро не закинув спорт і продовжує виступати на змаганнях“, – ділиться Шевчук.
Через рік після роботи бійцівського клубу з’явився спортивний клуб “Вікінг”.
“Коли ми думали над назвою клубу, то перебрали безліч варіантів. Потрібно було те, що виражало б дух воїна”, – розповідає Олександр.
На початках у спортклубі вони почали займатися ММА, змішаним бойовим мистецтвом. “За мій досвід та кар’єру у спорті я зрозумів, що мені цікаво абсолютно все. Коли людина вміє наносити удари у стійці, може перевести суперника в партер, розуміє, як захищатися, як зробити бойовий прийом, – це універсальний боєць. На тренуваннях можна постійно відточувати щось нове, і це не набридає”, – каже Шевчук.
Якийсь час вони тренувалися у різних залах, поки не мали свого кутка. Згодом вдалося домовитися про зал для боротьби на базі Прикарпатського університету. Вже через рік після занять ММА йому пощастило дізнатися більше про фрі-файт. Тоді Олександр познайомився з Валерієм Чоботарьом.
“Це легендарна особистість, воїн, тренер.Валерій вивів тернопільський фрі-файт на всеукраїнську вершину. Фрі-файт відрізняється від ММА ідеологією. Це український вид спорту, що набирає популярність в Україні та світі“, – упевнений Шевчук.
Відтоді Олександр Шевчук постійно пов’язаний із цим видом спорту. Основні цінності фрі-файту – це батьки, Батьківщина і вчитель. Олександр розповідає, що коли почалися військові дії, то багато хлопців з фрі-файту поїхали на Схід у числі перших. Зізнається, що важко тренувати і виходити на професійний рівень, коли займатися доводиться після робочого дня на основному місці роботи. Але все ж переконаний, що спорт виховує і гартує.
“Якщо хочеш чогось досягнути в житті, то саме спорт дає можливість виходити за межі”, – упевнений Шевчук.
Катерина КОТВІЦЬКА,
цей матеріал було підготовлено в рамках Програми міжредакційних обмінів за підтримки Національного фонду на підтримку демократії NED