У цій справі районні суди двічі виносили Андрію Ониськіву обвинувальний вирок, але щоразу Апеляційний суд скасовував рішення першої інстанції. Тепер Надвірнянський районний суд ось уже втретє скрупульозно вивчає обставини злочину, намагаючись на основі зібраних слідством доказів сформулювати ще один “остаточний вердикт”.
У двох попередніх судових вироках Андрія Ониськіва було визнано винним у вбивстві Михайла Слободяна, але в одному випадку суд виправдав його за звинуваченням у шахрайстві, а в наступному рішенні ще й вилучив з обвинувачення корисливий мотив цього злочину. Нарешті у понеділок, 18 квітня, Надвірнянський районний суд задовольнив клопотання адвоката Ониськіва і попри заперечення прокуратури та потерпілих ухвалив змінити підсудному запобіжний захід і звільнити його з-під варти.
В ухвалі суду йдеться про те, що “попереднє ув’язнення підсудного Ониськіва А. Б. більше 6 років вийшло за межі розумного строку”. Окрім того, суд зробив ремарку щодо нововведення в законодавстві – так званого “закону Савченко”, який дозволяє зараховувати один рік в СІЗО за два роки в місцях позбавлення волі. “Зважаючи на строк фактичного перебування Ониськіва А. Б. у слідчому ізоляторі, у випадку визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого злочину, вважатиметься, що він вже відбув більше 12 років позбавлення волі”, – зауважила колегія суддів.
Незрозуміло, щоправда, чому такі підрахунки суд зробив ще до винесеного вироку і чому не припустив, що він може бути і виправдальним для підсудного. Варто зауважити, що під час судового процесу Ониськів так і не визнав своєї вини в інкримінованому злочині і навіть звинувачував працівників органів дізнання у застосованих до нього тортурах, але, на думку суду, перебуваючи на свободі, він не перешкоджатиме встановленню істини і не переховуватиметься від правосуддя. Аргументами на користь цього судді назвали міцні соціальні зв’язки підсудного та його позитивні характеристики з місця попереднього ув’язнення.
Відомо, що Ониськів був останнім, з ким бачили в Івано-Франківську Михайла Слободяна. У день вбивства, 27 березня 2010 року, він виїхав з міста у автомашині свого знайомого, з яким намагався підтримувати ділові стосунки, – сина екс-заступника міського голови Андрія Ониськіва. Цей спільний виїзд був зафіксований камерами відеонагляду, встановленими на Калуському шосе. Наступного дня Ониськіва затримали за підозрою у вбивстві, а тіло Слободяна знайшли за накресленою ним схемою у підземному бункері на території колишньої військової частини біля села Гринівки Богородчанського району. Михайла вбили пострілом з пістолета у потилицю.
Під час досудового слідства у своїх перших показах затриманий зізнався, що був на місці злочину, але своєї безпосередньої причетності до вбивства не визнав. Ониськів стверджував, що начебто його самого налякав постріл у бункері і він вибіг з підземелля, чомусь прихопивши при цьому телефони убитого та ключі від його машини. Згодом камери відеоспостереження ще раз зафіксували Андрія Ониськіва: в Івано-Франківську на автозаправці він, перебуваючи за кермом машини Слободяна, заправляв дві каністри пальним. Зранку цю машину знайшли за містом спаленою. Виглядало на те, що убивця замітав сліди.
Зібраних доказів слідчим видалося достатньо, щоб звинуватити Андрія Ониськіва у вбивстві Михайла Слободяна, знищенні належного йому майна та ще у низці майнових злочинів – всього за сімома статтями Кримінального кодексу. Мотивом злочину вважали невиконані боргові зобов’язання: Ониськів, начебто, повинен був повернути Слободяну 25 тисяч доларів наприкінці березня 2010 року. І саме 27 березня того року він поїхав разом зі своїм кредитором на Закарпаття, щоб оглянути якийсь міфічний кар’єр, який вони нібито планували купити на спілку. Але дорогою Ониськів звернув з Калуської траси у бік Чорного лісу, щоб показати закинутий бункер, який можна розібрати на брухт та будматеріали.
Під час цього судового процесу приятелі убитого засвідчили, що Михайло Слободян неодноразово давав у борг Андрію Ониськіву чималі суми грошей, які він сам перепозичав у своїх знайомих. Між ними навіть існувала домовленість про автостоянку на вулиці Івасюка в Івано-Франківську, яку Ониськів, буцімто, віддавав у користування Слободянові за 50 тисяч доларів у рахунок неповернутих боргів.
Богородчанський районний суд у грудні 2012 року визнав Андрія Ониськіва винним і присудив йому 12,5 років позбавлення волі. У Надвірнянському районному суді, куди справа потрапила після касації, термін ув’язнення для Ониськіва скоротили до 9 років. Яким буде третій вирок звинуваченому у вбивстві і чи з’явиться він на суд, щоб його вислухати, дізнаємося вже незабаром.
Богдан СКАВРОН