п'ятниця, 17 листопада

Новорічна казка: як у Франківську роблять ялинкові прикраси

На івано-франківському підприємстві "Юріта" новорічно-різдвяна атмосфера панує цілий рік. Тут з’являються на світ ялинкові прикраси. Екскурсію фабрикою для КУРСу організував директор Богдан Оленейчук.
Зображення 1 / 14 Використовуйте клавіші для перегляду

Як народжується іграшка

Життя іграшки починається у склодувному цеху.

Старший чоловік бере до рук довгу скляну трубку і, тримаючи її за один кінець, розігріває другий над вогнем. Скло м’якне і згортається у невеличкий згусток. Чоловік починає обережно видувати з нього ідеальні кульки, приміряючи діаметр до спеціального кільця. Далі вони мають вистигнути. За день один працівник видуває 100-150 кульок.

Тут можуть зробити і скляні іграшки інших форм. Для цього використовують спеціальні формові преси, куди поміщають розігріте скло. Є близько сотні різних форм.

Богдан Оленейчук каже, що склодріт, з якого видувають іграшки, замовляють у Польщі, Німеччині, Угорщині та Китаї. Усі приміщення обладнані сучасними системами вентиляції, які повністю забирають шкідливі випари розрідженого скла. Тому здоров'я працівників у безпеці.  

В другій кімнаті склодувного цеху знаходиться великий автомат, на якому за день можна виготовити кілька тисяч скляних кульок. Але ручна праця цінується вище, відповідно іграшки, видуті людиною, – дорожчі. Так, ціна на одиницю може коливатися від 25 до 60 гривень залежно від діаметра та складності малюнка.

Потім іграшка потрапляє у цех металізації. Тут на ній з’являється срібне покриття, яке є тлом для кольору та малюнка. Металізацію роблять хімічним та механічним способами. Механічний передбачає нанесення срібла на іграшку у вакуумі, а хімічний – застосування спеціального розчину.

"Це все безпечно, бо цими іграшками можуть гратися діти. Вся Європа працює із застосуванням хімічної металізації", – запевняє Богдан Оленейчук. 

Відділ, де іграшці дають колір, виглядає трохи моторошно  кількадесят "ванночок", заляпаних різними тьмяними фарбами. Над ними підвішують на спеціальному тримачі по кілька іграшок, і колористи поливають їх зверху фарбою. 


Богдан Оленейчук каже, що смаки українців на кольори залишаються традиційними. Якщо європейці схиляються до яскравих та навіть "кислотних" барв, то наші співгромадяни купують червоні, сині, зелені, бежеві та білі іграшки.

"Ми намагаємося пропонувати й інші кольори, але люди чомусь залишаються вірними цим барвам. Це вже увійшло у звичку", – каже директор.

Далі іграшка потрапляє у "майстерню до ельфів" – у цех декорування. Тут атмосфера найбільш святкова: вишукана гра кольорів, блиск. Художники наносять на прикраси малюнки. Зараз у тренді півні, оскільки саме ця тварина є покровителем наступного року. 

Завершальний етап на фабриці – пакувальний цех. Тут на кожній іграшці фіксують кріплення, після чого її дбайливо упаковують та відправляють до замовника.

 

Іграшка українська чи китайська?

Українці, на жаль, продовжують купувати китайські іграшки через їх доступність. 

"Я думаю, покупці обирають китайські ялинкові іграшки лише через ціну. Якби люди були заможніші, впевнений, що купляли би скляні прикраси. Скло екологічно набагато чистіше за пластик", – розповідає Богдан Оленейчук.

Зазначимо, що китайські компанії для найдешевшого виробництва переплавляють пластикові відходи з медичної галузі, наприклад, шприци, на яких є залишки різних ліків. Температура плавлення пластику не завжди достатня, аби нейтралізувати деякі шкідливі хімічні речовини, які залишаються після ліків. 

"Якби іграшку робили повністю в Україні, то вона коштувала би дешевше. А так ми фарбу купуємо в Німеччині. Вона має спеціальний сертифікат і взагалі не шкідлива. Склотрубку завозимо з-за кордону і купляємо за євро. Тому іграшка виходить удвічі дорожча за китайську", – зазначає Богдан Оленейчук.

 

Потрібні працівники

Усього на фабриці зараз два десятки працівників. Часто до розмальовування іграшок долучаються студенти-практиканти. Богдан Оленейчук каже, що підприємству бракує кадрів. 

"Є проблема з кадрами,  каже директор. – Є два типи працівників: 90%  програмуються, решта – непрограмовані, але їх дуже мало і їх треба знайти. Це люди, яким не треба пояснювати їхні функції, вони самі можуть проявити ініціативу і за власною схемою виконати завдання".  

Очевидно, що проблема з працівниками – через невелику зарплату. Середній оклад на підприємстві – близько 3000 гривень. 

"Це дуже болюче питання. Люди хочуть достатньо заробляти. Вони приходять, попрацюють трохи, а потім їдуть за кордон. Я їх розумію, бо кожен хоче щось заробити і щось мати".

 

Пошук партнерів

В Україні є близько півтора десятка фабрик ялинкових прикрас. "Юріта" працює на ринку шість років. Підприємство бере участь у щорічних міжнародних виставках у Франкфурті-на-Майні (Німеччина) "Frankfurt Messe" та "Christmasworld". Також щороку є учасником новорічно-різдвяних виставок в Україні.

Директор каже, що вийти на закордонні ринки надзвичайно складно, оскільки молодому підприємству важко завоювати авторитет і довіру іноземних партнерів. Сьогодні сумніви єропейців посилює і нестабільна політична та економічна ситуація в Україні.

Поки що франківське підприємство вивчає смаки європейців та шукає контакти саме на виставках. А тим часом наші ялинкові прикраси можна знайти в українських супермаркетах та у магазинах. 

 

Олена Бас

Фото Юрія Паливоди
 

КОМЕНТУВАТИ