За півтора року війни, яку ми досі називаємо АТО, українські чоловіки пережили шість хвиль мобілізації. В Україні почали розбудовувати справжню армію. Ця дивна війна – з режимом постійного стримування та перемир’я, при якому загинули тисячі людей, сотні поранених і величезна територія України розгромлена, – триває, і остаточного кінця ще й близько не видно.
Прикро, але українці, хоч і звикли до війни, але не навчилися жити з нею. Планувати своє майбутнє спільно з біженцями, переселенцями, ветеранами. Дивитися один одному в очі і брати спільну відповідальність за спустошені погляди, оголені нерви і розбиті душі. Це дуже неприємний процес, але мусимо його пройти. І чим довше ми будемо відкидати цих людей, тим важче нам буде потім зжитися.
Я бачила різних солдатів: дуже простих вояків із села та досить грамотних, освічених, які до війни займалися бізнесом, дехто і мистецтвом. Але я знаю точно: солдати мають ту життєву загартовану в боях мудрість, яку не може здобути жодна людина в умовах миру. Тому у майбутніх місцевих радах мають бути солдати. Ми повинні будувати своє майбутнє спільно з ними, з присмаком війни.
Не відкидайте людей, які були на війні, не ставтеся до них як до зношеного светра. Якщо солдат готовий стати депутатом, то оберіть його.
Ви, виборці, досі дозволяєте себе дурити, продаєте свій голос за солодку вату, за 50 грамів у дворі, за відпочинок у горах… Кожен тиловий політик дуріє на цих виборах як може. Наче не було і нема війни, наче її хтось вигадав для теленовин. А чи справді Ви усвідомлюєте, як дорого ми платимо щодня за цей мир у Ваших оселях, за шанс Ваших дітей ходити до школи, садочка, за Ваш спокійний побут і порівняно комфортне щоденне життя?..
Солдат Вам нічого не буде давати, бо він Вам нічого не винен.
Він Вам дав шанс, щоб Ви жили у мирі, жертвуючи власним життям, залишивши власних дітей і дружину, щоб Ви могли виховувати своїх. Коли солдати були на війні, ми повинні були будувати дороги, садочки, реабілітаційні центри, боротися з корупцією. Натомість ми нічого особливого не зробили, ми згаяли час. Обирати депутатів ми також не дуже вміємо, бо легко продаємося.
Тому якщо Ви достатньо свідомі, то йдіть на вибори і обирайте справжніх патріотів і борців. Людей завтрашнього дня, а не депутатів двох, а то і трьох минулих скликань, їхній час минув. Вони стали багатими, а ми збідніли. Ми – країна, яка вступила в боротьбу з Росією, ми вже давно не розвиваємось, а виживаємо. Лавочки в дворах та залатані дороги – це не якісь депутатсько-партійні дари, це те, що нам по праву належить. Не дайте себе знову обдурити, бо це буде надто дорого коштувати.
Довіряйте правдивим і чесним і пам'ятайте, що право обирати – це найвище право. Проголосуйте по совісті!