Його загибель – це самопожертва не героїчного зовні юнака, "заточеного" на подвиг, а філософа-художника, який любив яскраво фарбувати волосся. Саме надзвичайно гостра чутливість, глибина розуму і широчина кругозору не залишили йому шансів на невихід, на обережність в рамках власного благополуччя.
Поява таких людей – велика дивовижа.
І от цієї тонкощі, яку можна лише відчути, а не побачити, на жаль, трохи не вистачає в пам’ятнику, який сьогодні освятили на могилі. Він, зі стиснутими кулаками і щитом, діє швидше як знеболювальне.
Мабуть, камінь такого не вміє, примусити його передати унікальність постаті могли б лише надзвичайно талановиті руки, поява яких – теж велика дивовижа.
Вибачте.