понеділок, 27 лютого

Хмарочоси у тумані

Віктор Загреба Блогер, громадський активіст, засновник ініціативи "Vision Zero для України", випускник Програми ім. Фулбрайта
​Нещодавно я придумав оптимістичну метафору, яка пояснює, чому в Україні одночасно і зрада, і перемога, чому успішні реформи є і водночас їх немає.
Фото flickr by j.o.h.n. walker Фото flickr by j.o.h.n. walker

Ця метафора – хмарочоси у тумані.

Наш народ, в тому числі навіть досить просунуті його представники, які сидять у фейсбуку, здебільшого не заглиблюєтсья в будь-які питання, пов'язані з публічним менеджментом, і живе, своїм бінарним життям, де все, пов'язане з державою, – або "зрада", або "перемога".

Рідкісні перемоги, які народ часом бачить, – це вершечки хмарочосів. Наприклад, Патрульна поліція, якісно відремонтована дорога Львів – Франківськ, Сервіс-центри МВС або система Prozorro. Комусь ці проекти подобаються, комусь – ні, але вони є, вони нові та помітні. А от на чому вони базуються і як функціонують, народ, по суті, не знає, та йому й не цікаво. Бо то десь там, в тумані, а заглядати в туман народу якось ліньки. Для цього туману народ вживає термін "влада", часто з епітетом "злочинна" або "корумпована", та активно ненавидить й зневажає цей туман і все, з ним пов'язане. Можливо, крім деяких вершечків.

А насправді ж там, в тумані, зараз і йде найважливіша для цього народу боротьба, там триває Майдан. В сотнях кабінетів люди та команди трудяться, щоб ці хмарочоси-реформи таки були побудовані і щоб народ побачив їхні красиві верхні поверхи і антени. А уявіть, як це багато роботи: спроектувати ті хмарочоси, мобілізувати ресурси на їхню побудову, зібрати в купу матеріали і сотні людей, ну і власне, побудувати. Але в тумані є ще і інші люди, які саботують ці проекти, намагаються перешкодити на всіх етапах. Наприклад, через те, що протягом десятиліть там стояли їхні бараки і хрущовки і вони хочуть ці хрущовки зберегти, бо мають з них профіт. А з хмарочосів не матимуть.

Так склалося, що я знаю досить багато людей, які зараз будують ці хмарочоси. Вони переважно живуть в Києві або приїхали туди, щоб робити ці проекти. Не всі їхні проекти йдуть за планом і графіком, а деякі взагалі заморожені. Однак досить багато хмарочосів таки будуються і ось-ось досягнуть верхньої межі туману, щоб народ їх "узрів". А деяким ще знадобиться на це рік або два. А може, і п'ять.

Тож хочеться сказати тим, хто над хмарами: якщо вам ліньки спуститися в туман і вникнути в суть проектів, то хоча б не треба кричати "зрада". Сидіть собі над хмарами, вирішуйте свої приватні справи і чекайте верхівок. А якщо є бажання і кваліфікація – спускайтесь в туман на будмайданчики, там знайдеться що робити навіть part time.

Бажаю нам усім добудувати наші хмарочоси на місці старих бараків і хрущовок. І ще – велика, ДУЖЕ ВЕЛИКА подяка всім проектувальникам, виконробам, підрядникам і робочим, які будують нам нову країну – щодня, без відпусток і часто без належної оплати праці. Ви – справжні герої, хоч і в тумані.

КОМЕНТУВАТИ