Цієї зими я не втерпіла і чкурнула стопом у Європу. Подорожувала не сама – двійко нас було завжди, часом троє, а то й четверо. Самотня мандрівка, може, й помічна, самопізнавальна і т. д., та для мене краще, коли є з ким посміятись, поістерити, попереживати, врешті, поговорити.
Так от, спочатку ми з подругою вирішили відвідати Берлін. Точкою відчалення для нас було місто Слупськ, що на півночі Польщі. Відстань 370 км, прохолодна погода, рюкзаки, табличка BERLIN – автостоп вперше! В дорогах ми розуміли мало, тому висока сітка вздовж автостради, де не можна стопити, для нас була звичайною перепоною, яку ми здолали, знайшовши незамкнену фіртку. А потім – сигнали машин “Шо ви тут робите?!!”, довга безрезультатна прогулянка дорогою, radiowóz (польське ДАІ), який нас підібрав та довіз до зупинки, де ми таки застопили і кількома попутками дістались Берліна.
Берлін – велетень. Архітектурно, скульптурно, культурно цікавий, але все ж – не красень) Жили ми у знайомої знайомої нашої подруги, яка допомогла нам з логістикою містом, влаштувала для нас паті і взагалі круто прийняла! Назад у Слупськ ми поверталися Polskim busem.
Далі вирішили з’їздити у Варшаву. Нас було троє і сім годин білого дня. Хоча стопили ми в межах Польщі, але дістатись до місця призначення нам вдалось лише за добу. Поки було сонечко – Слупськ – Гданськ – 120 км, Гданськ – Торунь – 150 км стопом. Хоча Торунь ми побачили крізь нічний туман, але місто надзвичайне! Чого вартий лише міст імені Юзефа Пілсуцького (898 м, які ми пройшли туди й назад о 12 годині ночі). У Торуні сіли на потяг та дістались Варшави.
Варшава – місто з радянським присмаком, великою кількістю мігрантів, метро, в якому нас завжди перевіряли… Жили у знайомих 2 дні, але повертатись повинні були на третій день, оскільки квитки на потяг так придбали. Були готові ночувати в McDonald’s на вокзалі Warszawa Centralna (24 год. працює, туалет, диванчики), але святий Twitter нас врятував – клич про допомогу почули дівчата з Луцька, які запропонували нічліг.
Далі нас було четверо. Було менше стопу, але більше пригод. Слупськ – Варшава, Варшава – Братислава, Братислава – Відень, Відень – Брно, Брно – Прага, Прага – Варшава, Варшава – дім! Близько 3 тис. км – Polskim busem, стопом, електричками та пішки. Жили ми у каучсерферів, харчувались тим, що взяли з собою з Польщі (бо Австрія та Чехія таки євро-Європа). Ця мандрівка була дещо подібною до тієї з фільму “Євротур”, але зі своїми особливостями.
Засніжена Братислава (так сильно вперше за декілька років), в якій ми витратили трохи більше долара 80 центів, де немає метро, багато залишилось з радянщини, але разом з тим помітне бажання творити нове, розвиватись.
Аристократичний Відень, вулицями якого хочеться блукати вічно…
Тихе та приємне Брно з чудовими людьми та гарною музикою.
Зрештою, Прага – прекрасна Прага, де практично кожна будівля – витвір мистецтва, де усі обмінники валют належать туркам, а невеличкі магазини в житлових районах міста – китайцям, де в парках мешкають зайці, олені, куріпки і ніхто їх не вбиває.
Ці міста варто побачити хоча б раз, хоча б крізь сніг, дощ, холод та голод – але це того варте.
З мандрівки я виснувала для себе кілька залізних правил:
- Ніколи не відправлятись у подорож самому! Для мене особисто оптимально – двоє. Це безпека, допомога, веселощі, розрада, спільні історії, фото.
- Стопити найкраще на виїзді з міста, але не на автострадах, дорогах-експрес та платних шляхах. А ще краще на дорогах з позначкою Е у зеленому квадратику і на зупинках.
- Якщо зі стопом ніяк, можна скористатись дешевими перевезеннями, як http://www.polskibus.com/ чи http://meinfernbus.de/en, де при попередньому резерві за місяць-два ціна в три-чотири рази менша, або https://www.blablacar.pl/, який діє по всій Європі, і де водії за невеликі гроші підвозять “по дорозі”.
- Житло: добре, коли є друзі, чи друзі друзів, чи кошти на хостел/готель. Але https://www.couchsurfing.com – допоможе у всьому світі. Важливо зареєструватись, написати про себе у профілі, знайти, в кого б пожити (зазвичай усі орієнтуються на відгуки), домовитись та приїхати. Диво-люди, які безкоштовно дозволяють у себе пожити, зазвичай приємні, енергійні та веселі. Але, зі свого боку, ти маєш обіцяти – чистоту, порядок, високу комунікативність, виявляти цікавість до життя каучсерфера та до міста (а не сидіти у квартирі весь день!). Тоді тобі та тому, в кого зупинишся, позитивний відгук гарантовано.
- Пам’ятай – найкраще домовлятись з 2-3 каучсерферами про те, що зупинишся у когось з них. Також важливо мати з собою спальний мішок, оскільки зазвичай у каучсерфера буває багато жильців.
- Завжди, у будь-якому місті купляти квиток на проїзд громадським транспортом! Це вбереже від штрафів, конфліктів, проблем.
- Англійська мова – запорука порозуміння, навіть якщо хтось її не знає, то загальні фрази знають всі європейці.
- Карта міста – обов’язково! Попри обмежений бюджет варто намагатися відвідати якомога більше цікавих місць (насправді слід попросити допомоги у людини, в котрої живеш, бо потрапити в чимало місць певного дня тижня можна безкоштовно).
- Viber/ WhatsApp на гаджетах – запорука контакту між собою та з тими, у кого зупинився.
- Мінімальна аптечка – порятунок від подряпин, мозолів, легкої застуди.
- Фотоапарат – безумовно, сувеніри – за бажанням.
- А ще вкрай важливо для подорожі – це якісний наплічник та комфортні одяг і взуття.
Відвідати місто своєї мрії можна бюджетно та весело, основне мати паспорт, візу (тепер з відбитками пальців) та сотню-дві баксів). Тому – вперед!