Мені дуже сумно від того, що відбулося. Мені здавалося, що мав би перемогти здоровий глузд – і Анатолія Звіжинського перезатвердять на директора муніципального Центру сучасного мистецтва. Але реальність, як виявляється, така, що розрахунок на здоровий глузд часто не працює.
Читайте: Комісія проігнорувала думку мистецької спільноти: на директора ЦСМ рекомендували невідому активістку.
ЦСМ – це не назва, не бренд, не установа, не бюджет. Це передовсім люди. Ці люди в місті були до нинішніх посадовців і будуть після них. Чиновники підуть, а люди, які творять, залишаться. У Франківську, на щастя, творилося і твориться мистецтво вільних людей. Його часто не розуміють люди невільні.
На початку каденції Руслана Марцінківа я мав з ним розмову. Я казав, що він багато працює, це правда. Але справжнім головою міста він зможе стати, якщо буде внутрішньо незалежним від свого партійного оточення. Ситуація з конкурсом на директорра ЦСМ показує, що він таким не став.
Середовище художників аполітичне, і це, можливо, дратує людей, які звикли ходити партійними шеренгами. Мудро повестися в цій ситуації міг би міський голова, який є самостійним і самодостатнім. Бо очевидно, що вся ця комісія – це фальш і фарс, рішення приймалося міським головою і оточенням, яке він слухає.
Насамкінець хочу нагадати пластуну-побратиму Руслану історію з франківським Дитячо-юнацьким пластовим центром. Центр у структурі управління освіти, але завжди залишався незалежним. Хоча завжди знаходилися кадри, які хотіли на нього впливати або ж його збутися. Цього не сталося. Центр був і є незалежним від управління освіти. І Руслан свого часу ніяк би не зміг очолити його, якби керівника обирала якась комісія від мерії. Якби було інакше, то і Пласту в місті, певно, не було б, принаймні на такому рівні.
Тепер не буде Центру сучасного мистецтва. Якщо мер не стане вільним сам.