Все впирається у питання моралі. І кожен великий політик (точніше, політик великої країни) розуміє цю мораль по-своєму. Моральний політик сучасності – не той, хто бере на себе відповідальність за рішучі і сміливі кроки, а той, хто ухиляється від таких кроків, щоб не брати на себе жодної відповідальності.
Президент Обама отримав Нобелівську премію миру, яка зв'язала його по руках і ногах. По суті, комітет зв'язав йому руки. Втратити статус "голуба миру" було б катастрофою для цього талановитого публіциста. Рішення про прямі поставки зброї для України – жест відповідальний і в іміджевому плані, ніде правди діти, провальний.
Так само він близький до статусу "кривої качки", який ще більше стримуватиме його. Уся ця іміджева складова на одній шальці терезів. Тоді як на другій – загроза справжнього геноциду 40-мільйонного народу, який обрав демократію і вже майже півтора року перебуває у стані фактичної війни з Росією. І ця загроза цілком реальна. Вона виходить від реального відморозка. Не зупинити такого відморозка – ще більший іміджевий удар для відповідального політика.
Але ось який парадокс: боязнь втратити те, що маєш, набагато більша, ніж можливість набути незрівнянно більше внаслідок правильного і відповідального рішення. Україна зависла між занадто моральним Обамою, який боїться зробити необережний крок, і абсолютно аморальним Путіним, який взагалі нічого не боїться і на все хотів плювати. Думаю, останній добре розуміє ці обамівські дилеми і вміло грає на цьому. Він нахабно каже: "Дасте зброю, ми просто підемо на Україну широким фронтом". Але десь між його словами криються теж інші слова: "Не дасте зброю, ми теж підемо на Україну широким фронтом". "Кого вибираєш, – питає Чингізхан, – чоловіка чи брата?" Але вбиває обох і мочиться на них згори. (Двічі за день згадую цю пародійну легенду.)
Думаю, Обама це розуміє. І це помилка казати, що весь світ – заручник одного кремлівського відморозка. Це тільки півправди. На цей момент весь світ так само заручник високоморального нобелівського лауреата, в якого все менше шансів вийти з цієї історії "голубом миру" і все більше шансів стати винуватцем і співучасником великої різанини 40-мільйонного народу.
Єсть серед політиків великих країн також люди, які ще тільки мріють стати "голубами миру" й отримати Нобелівську премію. Це Анґела Меркель. Але це зовсім трохи інші дилеми і диспозиції. Німеччина не підписувала Будапештський меморандум, і в неї набагато більше простору для маневрів. Від яких нам поки що так само, як і від нерішучості Обами, тільки гірше.
Але все буде добре. Просто треба пообіцяти Обамі замість Нобелівської премії миру Шевченківську премію за публіцистику.