Вже друга за рік виборча кампанія накриває країну. Якщо перша була більше зосереджена на постмайданівських рефлексіях у передчутті розгортання конфлікту на Сході, то осіння кампанія цинічно експлуатує передовсім тематику допомоги українській армії. І серед кандидатів, а їх вже більше п’яти з половиною тисяч, не так просто знайти нові та гідні обличчя.
Важко зрозуміти, в кого інвестувати свою довіру, аби і це скликання парламенту не стало збіговиськом політичних імпотентів чи шахраїв. Для цього принаймні потрібно ознайомитись з програмами та деклараціями кандидатів, але здебільшого ті папери не мають якогось вагомого змісту. Тому хочу запропонувати коротке резюме кількох кандидатів, яких знаю особисто. З якими перетинався за роки своєї громадської активності і можу, опираючись на власний досвід, порадити їх.
Отже.
Віталій Шабунін. Він виходець з Рівного, який проявив себе у громадському середовищі як голова всеукраїнської молодіжної громадської організації “Фундація регіональних ініціатив” з 2008 до 2010 року, а згодом – співзасновником та вже екс-головою правління “Центру протидії корупції”. Його команда повернула до державного бюджету України вже більш ніж півтора мільярда гривень! Також з 2006 по 2011 рік Віталій був наймолодшим депутатом Рівненської міської ради. Наразі Шабунін став п’ятим номером у виборчому списку партії Анатолія Гриценка "Громадянська позиція". Одна з причин підтримати партію “Громадянська позиція”, на мою думку, – це присутність у списку саме Віталія Шабуніна.
Друга причина голосувати за список Гриценка – це Василь Гацько. Уродженець Луганської області, багаторічний лідер громадської організації, що з часом переросла у політичну партію “Демократичний альянс” – один із взірців покрокового зростання громадського активіста від “низів” до парламентської діяльності. Внесок Гацька та його політсили у події останніх років заслуговує поваги та визнання. Дуже добре, що пан Гриценко наважився на такий вагомий крок, як запрошення до свого списку лідерів громадської думки та активістів, що вже на справі підтвердили відданість розбудові нової України.
У моєму списку кандидатів є також чотири самовисуванці: Петро Шкутяк, Дмитро Дробот, Юрій Світлик та Артем Стельмашов. Хлопці різні, але кожен з них гідний парламентського мандату.
Петро Шкутяк – громадський діяч та політик з досвідом. Свого часу був активним членом Національної скаутської організації “Пласт” та міжнародної молодіжної організації AIESEC. Короткий час працював головою Долинської РДА і наразі є мажоритарним депутатом Івано-Франківської обласної ради. І хоча багато хто акцентує увагу на постаті його батька – екс-мера Івано-Франківська та народного депутата 5-го та 6-го скликань Зіновія Шкутяка, Петро власними вчинками довів свою самодостатність, ефективність, вміння і відвагу приймати рішення. А участю у голодуванні під Українським домом під час “Мовного майдану”, згодом у 15-ій сотні Самооборони Майдану та захисті України у складі добровольчого батальйону “Айдар” Шкутяк вкотре показав свою тверду позицію як громадянин. Але, без перебільшення, змагання Петра на 83-му окрузі у Франківську будуть складними: проти нього влада виставила “важковаговика”, чинного народного депутата з цікавим минулим з “дев’яностих” – Олександра Шевченка, який, окрім матюків та нокдауну Олегові Ляшку, запам’ятався франківцям кампаніями, побудованими на непрямому підкупі виборців. Петрові – мій плюс.
Дмитро Дробот – харків’янин, який не боїться локальних “князьків” Кернеса-Добкіна та береться протистояти повному “зливанню” міста у списках БПП. Балотується Дмитро по 170-му одномандатному виборчому округу, де на противагу йому вже є молоді обличчя від партій “Самопоміч” та “Демократичний альянс”, а також “важковаговики” – депутат міськради Харкова Анатолій Родзинський від БПП та екс-регіонал Дмитро Святаш. Час покаже, хто кого. Дробот розпочинав свою діяльність у лавах ВМГО “ФРІ”, а наразі є членом партії “Сила Людей”.
Юрій Світлик. Балотується по 68-му округу в місті Ужгород. На Закарпатті чергова виборча “санта-барбара”, принаймні для підтвердження цієї тези достатньо сказати, що по цьому округу зареєстровано 5 кандидатів з прізвищем Ковач. Також у списку є екс-мери Ратушняк та Погорєлов, а також чинний в. о. – Щадей. Тим не менш вже відомі кандидати, такі як Павло Чучка, Роберт Горват та Олександр Ледида, додадуть цікавинок у передвиборчу гонку. Юрій Світлик вже зарекомендував себе як комендант локального “Євромайдану”, а також як людина, яка чесно та гідно витримала усі напади партій та їхні пропозиції щодо балотування. Тому – “за”.
Артем Стельмашов вже не вперше пробує свої сили у виборах. До цього Артем чимало часу присвятив розвитку ВМГО “Молодий народний рух”, звідки я його й знаю. Артем балотується по 222-му округу у місті Києві і буде змагатися з “важковаговиком” Дмитром Андрієвським від БПП, який вже перемагав у цьому окрузі у 2012 році. Але Артем має багато додаткових плюсів – він закінчив КПІ, наразі викладає на кафедрі журналістики Інституту міжнародних відносин, Національного авіаційного університету, а також модерує невеликий новинний портал. Суб’єкт висування Артема – політична партія “Воля”, при цьому Стельмашов заручився підтримкою “Самопомочі”, що додає шансів.
Іншими кандидатами, але вже “списочниками” від партії “Самопоміч”, що представляють у єдиному списку партію “Воля”, є Ганна Гопко та Єгор Соболєв.
Ганна Гопко – відома громадська активістка, яка здобула популярність ще у коаліції “Україна без тютюнового диму”. Саме Ганна з колегами лобіювала більш жорсткі норми законодавства щодо паління в Україні та підвищення акцизів на тютюнову продукцію. Згодом Ганна активно проявила себе в ініціативі “Реанімаційний пакет реформ”, розробки якого взято багатьма кандидатами за основу програм і майбутньої парламентської діяльності. Наразі Ганна – перший номер у списку партії “Самопоміч”, яка, за словами багатьох політологів та соціологів, має шанси подолати 5-відсотковий бар’єр і потрапити до Ради восьмого скликання.
Єгор Соболєв – відомий активіст та журналіст-розслідувач, голова бюро журналістських розслідувань “Свідомо”. Сьогодні Єгор – уповноважений Майдану з люстрації в країні, голова громадської ініціативи Люстраційний комітет. Соболєв йде в Раду під 13-им номером у списку партії “Самопоміч” за угодою про співпрацю з “Волею” Юрія Дерев’янка. Вважаю, що говорити щось більше про Єгора нема особливого сенсу: практично кожен в країні знає це прізвище та покладає великі надії на реалізацію люстраційних планів.
Олександр Солонтай виділяється з переліку тим, що йде за списком новоутвореної партії “Сила Людей”. Олександра, уродженця Ужгорода, знають в Україні як експерта Інституту Політичної Освіти, який за багато років навчив чимало чинних депутатів міжнародним нормам парламентської діяльності, а також приймав участь у консультуванні та навчанні багатьох кандидатів у депутати всіх рівнів. Розпочинав Солонтай з локальних активностей на Закарпатті, в 2004 році брав участь у моніторингу, а згодом і протестах під час скандальновідомої виборчої кампанії у місті Мукачево. Ну, і ще Олександр відомий як співзасновник однієї з найбільших неполітичних та активних молодіжних організацій – “Фундації регіональних ініціатив”, а також громадянської кампанії “Молодіжна Варта”. Також, варто зауважити, що Олександр був обраний наймолодшим депутатом Ужгородської міської ради по мажоритарці. Такі люди, на мою думку, і мають займатися парламентською роботою в Україні.
Однопартієць Солонтая, громадський активіст з Нового Роздолу Анатолій Шалаєв балотується по 123-му округу. Свою діяльність в громадському секторі Шалаєв розпочав у вищезгаданій “Фундації регіональних ініціатив”, у якій з 2004 по 2006 рік був обраний до керівного органу – “Ради Старійшин”. Починаючи з 2002 року по теперешній час Анатолій є депутатом Новороздільської міської ради IV, V, VI скликань. Гарний приклад майбутнього парламентаря. Але Анатолію доведеться добре попрацювати з електоратом, адже одним з його конкурентів став Тарас Батенко – людина Ігоря Коломойського, пов’язана з “Укратранснафтою”.
Продовжити цей список можна ще багатьма прізвищами: Ігор Луценко, Світлана Заліщук, Андрій Грималюк, Наталя Соколенко, Сергій Лещенко, Олег Дерев’янко, Ірина Суслова, Олена Білозерська, Любомир Грицак, Мустафа Найєм, Олександр Барабошко та багато-багато інших кандидатів, яких хочеться бачити у парламенті наступного скликання, але поки що на цьому мій шорт-лист завершено. Попереду ще три довгих та насичених тижні кампанії. А потім побачимо, чи не помилився я у своїх порадах.
Піду готувати свій шорт-лист абсолютно небажаних кандидатів. Бо ворога потрібно знати в обличчя. Обличчя, які лізуть в очі з білбордів, телевізорів та газетних шпальт, продовжуючи від виборів до виборів вішати на вуха виборців локшину.