середа, 24 травня

Ми вийшли за майбутнє

Наталія Федоришин Волонтерка, громадська активістка.
Попри всі труднощі і розчарування для нас Майдан був і залишається кроком у гідне майбутнє.
Фото Івана Вовка. Фото Івана Вовка.

"Виходимо до Ратуші? Львів вийшов!"

"Йдемо, бери й інших".

Зібралось кілька людей, солідарних з тими, що вийшли в Києві. Не до кінця розуміли, на що все це перетвориться і кому вірити. Ніхто не розумів, хто є хто, але всі вірили, що подолати страхи можуть лише відважні і впевнені. І долали.

Розмова у фейсбуці стала поштовхом для революції у маленькому місті. Десятки людей вийшли, а згодом переконали вийти тисячі студентів. 

"Треба канапок... Треба надрукувати листівки... Треба перекрити вулицю... Треба зібрати більше людей... Треба палатку... Гарячого чаю... Треба піднімати студіків, зірвати пари, протестувати..."

І справді вийшли тисячі – з плакатами, з вогнем в очах і з надією. Але цього було мало. Мало, щоб зламати систему. Але система почала огризатися і робити помилки. Побиття майданівців підірвало країну. Протест за Європу переріс у виступ за справедливість. Кожен учасник революції робив вибір і не боявся поставити на кін за справделивість себе. Це було неймовірно, це було страшно. 

"Засідаємо у Просвіті, створюємо Молодіжний Штаб Спротиву, допомагаємо Києву..." Десятки бронежилетів, висланих на столицю, тисячі посилів допомоги, набиті людьми автобуси, переповнені харчами і теплим одягом. Акції протесту, за які обіцяли вислати на Соловки, переховування по квартирах, чужих домах, де не знайдуть. Але страху не було, інколи був відчай і відчуття зради. Завжди були люди з системи, які шукали точки дотику і знаходили їх у добрих ідеях і смачній канапці.

"Спалили СБУ... Захопили прокуратуру... Окупували ОДА, виставили барикади". Щоденні мітинги, які перехопили всі: партії, системні миші, брехливі лідери, котрим повірили бабуськи і частина молоді. Потім приїзд Порошенка, якому ледь не цілували руки і уповали на його перемогу, єдиного, що зупинить кровопролиття. А потім – окупація Криму, війна...

Неможливо передати все словами, спогади плутаються і губляться, а життя проводжується. Революція не була марною, хоча понесла за собою незворотні наслідки, в тому числі трагічні, важкі. Смерті, зубожіння, зневіра, але разом з тим – єдність і віра. Ми не можемо знати, що б було, якби ми не вийшли, але ми мусимо пам'ятати себе тодішніх – безкомпромісних, безстрашних мрійників, чий крок на Майдан став кроком у майбутнє.

КОМЕНТУВАТИ