fbpx

На відпочинок – до Калуша!

Стиль життя 14:22, 02.04, 2015

Яким би важким психологічно і матеріально не був час, а відпочити хочеться. Від подій, надій, думок, а деколи й людей. Не вистачає грошей на європейські країни – можна “відкривати” Україну. Губитися в сусідніх містечках, виїжджати на природу у села, підкорювати гірські вершини, приборкувати байдарки і небо. Одним словом – було б бажання.

Якщо ви так само, як і я, любите мандрувати, пропоную КУРСувати разом. Ділитися маршрутами, картами, путівниками, місцями і спілкуванням з цікавими мандрівниками.

Хотілося б розпочати віртуальну мандрівку з одного із найближчих міст до Івано-Франківська  Калуша. Це місто, в якому зараз проживаю, тому цікаво глянути на нього очима туриста. Так, наче вперше приїхав. І не потрібно наперед скептицизму, тут ще й як можна відпочити. Отож, вперед!

 

Прогулянка містом

З Івано-Франківська до Калуша – близько 30 кілометрів, 30 гривень в обидва боки на автобусі, півтора години велосипедом чи 3 години бігом (дехто може й так). Проїжджаємо Павлівку, Майдан, Боднарів, Вістову  і ми вже на місці. Минаємо пост ДАІ на кільці, в’їжджаємо до Підгірок.

Це село, а з 1972 року мікрорайон Калуша, дуже сильно вплинуло на розвиток міста. Тут жили і працювали відомі люди: брат Івана Франка Онуфрій, священик та письменник Антін Могильницький, художник Григорій Смольський. До речі, у Підгірках є ще один ексклюзив. “Ходять” легенди, що начебто дуб, який знаходився біля автобусної зупинки на вулиці Івано-Франківській, посадив сам Богдан Хмельницький. Тож як хочете пройтися козацькими стежками, просите водія зупинитися “біля дуба”, як ні  їдете до Музею родини Івана Франка.

1

Це унікальний музей, відкритий у 1992 році. Хоча саме приміщення музею збудоване в далекому 1935 році сином брата Івана Франка – Омеляном Франком. В музеї-оселі  чотири кімнати, експонати яких “розповідають” про життєвий і творчий шлях І. Франка: фото дитячих років, студентського періоду життя, похилих літ, родинне дерево франкового роду, предмети побуту. Одна з кімнат музею містить матеріали про родину Онуфрія Франка у Підгірках і куток священика, поета і просвітницького діяча Антіна Могильницького. Одним словом, якщо ви ще жодного разу не були в світлиці-музеї, зайдіть бодай на півгодини. Можна замовити екскурсію, вона недорога, але цікава і змістовна.

Цей музей фактично зародив музейно-виставкове середовище у Калуші. За ним у тому ж таки 1992 році була заснована виставкова зала, у 1997 році  краєзнавчий музей, а у 1999 році  арт-галерея. У 2003 році був відкритий Меморіальний музей визвольного руху “Калуська в’язниця”. Саме ці п’ять закладів нині творять музейно-виставкове життя Калуша. До речі, цікаво, нещодавно ці заклади представили власний стиль, концепцію розвитку, а ще  логотип "Сила п’ятьох". Логотип розмістили на фасадах усіх музейних закладів, тож їх тепер легко віднайти, аби відвідати. До них треба йти за особливою атмосферою, цікавими експонатами та за спілкуванням з людьми, котрі там працюють. Хто-хто, а вони про місто знають, здається, геть усе. І головне  готові ділитися інформацією.  

Завершите з оглядом музеїв, мандруйте далі. До центру. Фактично уся головна архітектура міста зосереджена там. Особливої уваги заслуговує римо-католицький костел Святого Валентина, що є першою мурованою будівлею в місті, яка збереглася до наших днів.

2

Костел у Калуші  з ХV століття: пережив багато руйнувань, дві війни. У радянський період з нього спочатку зробили військовий склад, а потім шкільний спортзал.

3Зараз  це діючий костел, до якого приїжджають навіть здалеку, аби взяти шлюб. За переказами, шлюб  “під патронатом” усіх закоханих буде міцним і щасливим! Що цікаво, в Україні таких костелів тільки два  “під патронатом” усіх закоханих у Калуші і в містечку Глинна Наварія, що на Львівщині. До речі, костел знаходиться на висоті 315 м над рівнем моря. Тож якщо піднятися сходами наверх, досить зручно оглядати панораму міста. Поруч з костелом – будівлі польського періоду, за ними  типові “хрущовки”: цікаво, контрастно, як, зрештою, і все в Калуші.

Якщо звернути ліворуч від храму, побачите приміщення, в якому засідав магістрат міста  калуську ратушу. Точніше, не саме приміщення, а те, що від нього залишилося,  у 2013 році ратуша згоріла. Старі фотографії "кажуть", що це була невелика споруда з оригінальною кутовою вежею, на верху якої був годинник з циферблатами на чотири боки. Сумно, що не вдалося зберегти окрасу міста. Сум-но! Не вдалося зберегти і приміщення синагог. Їх, за різними даними, було у Калуші від 5 до 7.

4

Але розглядаємося далі. Майже навпроти згарища ратуші  Народний дім, збудований, за одними даними, у 1907 році. Подейкують, у 1884 році Іван Якович виступав у Калуші на засіданні одного з літгуртків  у приміщенні, що було тут на місці нинішнього Народного дому.

Є в місті і парк культури та розваг. З дня на день у ньому обіцяють оновити атракціони, а поки що там  нічого особливого, тож довго можна не затримуватися. Хіба аби помилуватися деревами і квітами. Одразу скажу, що найкращий час для відвідин Калуша  пізня весна-літо, коли місто вбереться в зелень. Місцеві до неї так звикли, що вже й не помічають. Але туристів спершу дивують квіти в місті, бо вони тут повсюди: на клумбах, перед входами до магазинів, кафе. Більше того, кашпо з квітами висять на зупинках, стовпах.

Але йдемо далі. До речі, Калушем справді можна і треба ходити. За годину-дві, якщо не будете зупинятися на “поговорити” чи випити кави, можете сміливо і впевнено обійти усі головні пам’ятки і принади міста.

5

Окремої уваги заслуговують пам’ятники. Їх у місті кілька: Тарасові Шевченку, Іванові Франку. Є і пам’ятні дошки: Богданові Хмельницькому, Степанові Бандері, Олексі Гірнику, В’ячеславу Чорноволу та ін. Особливої уваги заслуговує пам’ятник Роману Шухевичу. Цей бронзовий монумент, що тепер розміщений на площі Шухевича, виготовлений і встановлений за кошти самих калушан. Тож вони ним дуже гордяться. Біля пам’ятника проводять чи не усі масові заходи, зустрічі, віча.

 

Не зона

За Калушем міцно закріпилася назва зони надзвичайної екологічної ситуації. А даремно! Боятися “зони” не варто. Велика й шкідлива “хімія” вже давно не працює, гексахлорбензол вивезений, а солі, що є в Домбровському кар’єрі, кажуть біологи, навіть запобігають виникненню ракових захворювань. Одним словом – троянди й виноград, красиве і корисне. Може, тому так часто калушани, гості міста вибираються на Домбровський кар’єр та на хвостосховища. Сюди за екзотикою весільних фото приїжджають навіть зі Львова. Вигляд  як на морі: літають чайки, виблискує на сонці водне полотно, а в повітрі  присмак солі і аромат шашлику, який тут так часто смажать. До речі, в теплу пору року тут літають і хрущі. Тьма. Тож, певно, зона вже не така й небезпечна.

6

Звісно, екологічних проблем вистачає  кар’єр зсувається, рівень розсолів час від часу піднімається, але про проблеми можна прочитати у чималій кількості статей і наукових досліджень. А ми нині досліджуємо красу, і побачити цю красу “небезпеки” треба на власні очі. Бо там  і екзотика, і містика, і оригінальні фото.

7

Як не ризикнете на кар’єр, а будете в місті влітку, поїдьте на Лімницю  річка все ж стійко утримує звання “найчистішої в Європі”, тож…

 

Хмільний смак міста

Місто дуже компактне. Тут можна не планувати час  все одно за кілька годин встигнеш його обійти. Кілька разів. Що не знаєте, сміливо запитуйте калушан. Будьте певні, вам підкажуть, покажуть і проведуть. Ледь не забула, обов’язково, як будете в місті, спробуйте його хмільного смаку  пива місцевого виробництва. Воно у Калуші особливе!

Кажуть, є архівні документи, які свідчать, що пивоварне виробництво існувало тут щонайменше від 1565 року. А традиції пивоваріння  ще древніші. Тож смак місцевого пива  унікальний і неповторний. До речі, пабів, в яких можна спробувати хмільного напою місцевого виробництва, чимало: “Під Ясенами”, “Maxwell Pub”, “Кукурудза” та інші. Повірте, пиво у місті, де воно вариться, здається значно смачнішим, аніж за його межами. Та й, зрештою, це приємне хмільне закінчення екскурсії.

8

Звісно, можливо, тут і не затримаєтеся надовго, але відвідати Калуш треба бодай раз… Хоча, певно, вам сподобається його неспішність, привітність, компактність і смак, тож захочете сюди навідатися ще… 

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl + Enter
Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: