Під приводом, що в країні війна та й Гоголь стосунку до Франківська не має.
Але тоді я не розумію, навіщо і заради чого взагалі ця війна. Ну, не заради ж того, щоб Попович переповзав тут з одного крісла в комунальному підприємстві на інше і час від часу шпацерував з факелом по стометрівці?
Україна воює зараз саме за цінності і за культуру, за розвиток і свободу без лапок. Хіба ні?
А ГогольFest – це якраз та українська культура – жива, відкрита, сучасна, інтелектуальна, – яка неможлива без свободи і яка є, власне, цією свободою, яка без лапок.
ГогольFest – це вам не забава з медовухою, салом і місцевою самодіяльністю, яка завдяки отаким поповичам вже стала традицією у Франківську, незважаючи, до речі, на війну. ГогольFest – це робота інтелекту і духу, це першорядні виконавці, автори, художники… Це експеримент, це актуалізація національної традиції, виведення її у світовий контекст. Бодай спроба.
І варто було б тільки порадіти, що Франківськ вперше прийматиме фестиваль такого рівня. Але ж ні. У нас є ось такі фахівці з культурної політики, як заступник директора міського сміттєзвалища Попович. І лише тому, а не через війну, у Франківську, може, не буде ГогольFest`у.
Якось Владислав Троїцький, засновник театру ДАХ і фестивалю, зазначив, що вся наша державна система наповнена агресивною інфантильністю. На жаль, він мав рацію, і ситуація з фестом у Франківську – зайвий цьому доказ.
А для тих, кому цікаво, що таке ГогольFest і хто такий Троїцький, – ось добірка його інтерв’ю. Читайте і визначайтеся, потрібна нам така культура чи вистачить з нас і сала з медовухою під гоп-ца-ца.