fbpx

Про зайві удари у бійці

Політика 15:57, 25.12, 2014

Європейцям важко збагнути, що у нас відбувся не оксамитовий фестиваль, а справжня революція.

"Не заперечуйте терору! Не применшуйте жодного лиха революції, їх неможливо уникнути. На це потрібно розраховувати заздалегідь: якщо у нас революція, ми повинні бути готовими оплачувати її рахунки", – так в інтерв’ю американському письменнику і журналісту Л. Стеффенсу в березні 1919 року Ленін намагався пояснити Заходу причини червоного терору.

"Після революції ми не закрили навіть буржуазних газет і про терор не було й мови. Ми звільнили не тільки багатьох (заарештованих у ніч революції) міністрів Керенського, але й Краснова, що воював проти нас… Вони не дадуть нам здійснити ніяких економічних перетворень, на які вони не пішли би до революції, тому їх потрібно вибити звідси. Сам я не бачу, як ми можемо налякати їх так, щоб вони забралися з Росії без масових розстрілів".

Реакцією поваленої влади на революцію є контрреволюція. Коло контрреволюціонерів не обмежується колишньою правлячою верхівкою, сюди належить бізнес, що мав преференції, чиновники та судді, яким було добре, журналісти, що обслуговували повалену владу, та всі співчуваючі, що готові активними діями сприяти реставрації. Форми контрреволюції також різні: воєнні дії, політична діяльність, економічні диверсії, інформаційна контрпропаганда, саботаж.

Гуманізована свідомість однозначно вирішує етичну проблему співвідношення мети та засобів не на користь революційного терору. В епоху оксамитових революцій винайдено оксамитові інструменти боротьби з контрреволюцією. Тільки, схоже, їх винахідники одразу приватизували ці інструменти, прописали інструкції до них і знімають гарантійні зобов’язання у разі порушення правил їх експлуатації. 

Згідно з попереднім висновком Венеціанської комісії до Закону України "Про очищення влади", люстрація дає змогу відсторонити осіб, яким не вистачає порядності (навіть суддів), від посад у державних установах. Люстрація є одним з інструментів захисту нових демократичних держав від загроз попереднього тоталітарного режиму і запобігає поверненню такого режиму.

Разом з тим Венеціанська комісія висловила сумніви у самому існуванні тоталітарного режиму в Україні та висунула зауваження стосовно недоліків люстрації, які вимагають перегляду.

Найперше європейці сумніваються, що теперішні комуністи є реальною загрозою демократії. По-друге, застосувати люстрацію до періоду правління Януковича для них означає поставити під сумнів функціонування нинішньої конституційно-правової системи України як демократичної держави, де панує верховенство права.

В пастку нерозуміння європейських правників привів факт майже 20-річного членства України в Раді Європи, наслідком чого були процеси моніторингу демократичності та відповідності європейським стандартам, визнання виборів вільними. Було б цікаво дізнатися, як українська делегація на чолі з міністром юстиції Петренком намагалася розвіяти ці сумніви і не менш цікаво було б відчути рівень дискусії з членами комісії про відмінності ролі комуністів у східноєвропейських державах і у нас, про фасадну демократію та про ефективність Ради Європи, членом якої Росія є на один рік менше, ніж ми.

Основні принципи люстрації прописані у резолюції ПАРЄ 1996 року, у часи подолання в Східній Європі наслідків комуністичного правління та намагання не допустити до влади людей, які були агентами спецслужб або інформаторами. Відповідно люстрація була вузьконаправленою та стосувалася обмеженого невеликого кола осіб, яким гарантувалося доведення вини в кожному окремому випадку, право на захист та право на оскарження в суді.

Одним з головних зауважень Венеціанської комісії щодо невідповідності нашого люстраційного закону європейським принципам є надто широкий перелік посад. Вони розуміють, що за таких умов провести індивідуальне розслідування з дотриманням усіх прав люстрованих осіб не можливо. Тому й вимагають визначити лише ті посади, які дійсно можуть становити значну загрозу для прав людини та демократії. Водночас вони достеменно не розуміють цих загроз у наших реаліях та їх масштаб. Вони не сприймають тезу про те, що у нашому випадку загрозою також є система корупції, яку неможливо швидко та ефективно подолати нелюстраційними методами.

Їм важко збагнути, або їм хтось погано пояснив, що у нас відбувся не оксамитовий фестиваль, а справжня революція, що її метою було не вигнання Януковича та його оточення, а подолання системи, яка тримається завдяки зв’язкам величезного кола посадовців на різних рівнях.

За таких умов рецепти 1996 року для нас є застарілими, потрібно виписувати нові. Інакше невдовзі повернуться зі східного фронту ті, хто мають своєрідне бачення принципів верховенства права і справедливості та володіють перевіреними й ефективними способами їх забезпечення.

Венеціанська комісія між інших патетичних та обґрунтованих рішеннями Європейського суду з прав людини тез закинула вимогу дотримуватись під час проведення люстрації балансу між "захистом демократичного суспільства, з одного боку, та захистом індивідуальних прав, з іншого". Свого часу на подібні закиди Горького про визначення певних меж та балансу застосування терору у боротьбі з контрреволюцією Ленін хитро примружився і запитав: "Якою мірою визначаєте Ви кількість необхідних та зайвих ударів у бійці?"

"На це запитання я міг відповісти лише лірично, – згадував письменник. – Думаю, що іншої відповіді немає".

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl + Enter
Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: