Кілька днів тому з Сергієм (Борисом) ми не почали сперечатися про
Активний туризм на Дністрі поступово (невпинно) зростає,
бо я не підтримав суперечку, не мав під рукою даних, на яких я міг перемогти, –
а для чого втягуватися в суперечку, якщо не перемогти?
Тому пишу про сплави по Дністру тут, пишу зсередини. У 2008-2013 я організував більш як сотню сплавів по Дністру, зараз відійшов від тої справи, тому можу писати, що думаю і знаю.
Я бачив багато – як головний прокурор одної з областей "мальчіком" бігав, палив шашлики перед начальством з ГПУ, бачив білу гарячку, чорного лелеку, але спочатку буде
невеликий екскурс в історію.
Сплави (водні подорожі Дністром на катамаранах) в народі набували популярності з початку 2000-их. Тоді в людей потроху почали з’являтися гроші. До того сплави були справою ентузіастів, які так боролися з нездоровим способом життя. Довкола того формувалися патріотичні середовища, організації. Такий флер (фольклор) про сплавщиків по Дністру залишився й досі.
Набутий досвід організації дозвілля на Дністрі ентузіасти почали використовувати у форматі "комерції" (сленгове слово; означає "сплав по Дністру, який організатор проводить не лиш за ідею"). Поступово туристів пересаджували з саморобних страхітливих плавзасобів на актуальні,
в руки замість "лопат" видавали імпортні весла. Мені виглядає, що 2006-08 роки були піковими для масових сплавів по Дністру. По вихідних – купа катамаранів, не станеш на берег до 18.00, пізніше можна і не знайти доброго місця.
Коли 2008 гривня обвалилася з 4.5 до курсу 8, сплавнодністрова сфера зайшла в кризу, з якої не може вийти до цього часу.
Більші контори позбулися найсмачнішого хліба – корпоративів, почали полювати на "збірні групи". Менші або вклякли, або – зайшли в ніші, де не плавала "крупна риба".
Русизм тут не випадково, переважно "крупна риба" – київські фірми, або ж наші, які головне використовували російську мову для рекламного контенту, бо турист їхав переважно звідти).
Так, ми в 2009-2010 на Дністрі збилися з "все включено", займалися "прокатом спорядження", організовуючи, крім прокату, і все інше.
Як би не було, рух по Дністру був (і є зараз). Але коли ти приставав катамараном до раніше популярної стоянки – місце для вогнища дуже часто було холодним.
Мотивом займатися сплавами було: той, хто переживе кризу, той залишиться далі.
Але не кожен птах долетить до середини Дністра. Он стільки років летить, а середини ще не видно.
***
Гарно ілюструє механіку процесу
калькуляція класичного сплаву по Дністру на 2 дні (вихідні) для 15 осіб.
2008 року більша частина сплавів організовувалася тернопільськими клубами. Виїжджали саме з Тернополя (під "київські" потяги). Наїжджалося з і на Дністер майже 500 км, по тарифу за "Спринтер" 18 місць це 2,5 км = 1250 грн.
Щоб добре нагодувати людей на Дністрі в 2008, вам довелося б витратити на базарі (в магазині) на 2 дні близько 80 грн, це з шашликами-персиками-ухою = 1200 грн на групу.
15 чоловік – два катамарани, два інструктори. В той час інструктор на Дністрі отримував в день 150 грн (33 долари) (робота з 6 ранку і поки останній турист не вп’ється).
Оплата праці = 600 грн за два дні.
Отже, 1250 +1200 + 600 = 3050 грн. На особу в групі 15 чоловік згрубша 200 грн.
200 грн – це оперативні витрати. Те, що організатору треба заплатити з кишені от зараз.
Якщо поритися в архівах нету, знайдете, що вартість такого туру по Дністру в 2008 коштувала близько 500 грн. 300 грн виручки множимо на 15 = 4500 грн. По курсу долара 2008 це одна штука доларів. Відніміть амортизацію спорядження (на групу 15 чоловік зі всіма веслами-черпаками-катамаранами-спальниками) коштувало в межах 5 тис. доларів, туристичну страховку, податки, використання спальників-наметів, вантажний транспорт, який перевозить їжу-спорядження, тоді туристи приїжджають на Дністер на все готове.
Все одно залишалося жирно.
В той час середня зарплата людини, яка їздила на Дністер, становила 2500 грн (500 доларів).
При таких розкладах сфера динамічно розвивалася. А потім почався кому вниз.
Що ми маємо по цінах, актуальних станом на 2016.
Трансфер з Тернополя робити дорого, простіше їхати з Франківська (хай вибачать мені тернопільські шофери).
300 км множимо на 7,5 грн км (якщо поторгуєтеся, буде) = 2250 грн (хай вибачать мені франківські шофери).
Таке ж, як 2008, харчування організатору обійдеться 220 грн на чоловіка. Ціни тестили в липні 2016. Сума = 3300 грн.
(при тому, що позиції смаколиків зберігаються, але самі смаколики видаються порціями (персики не вільний продукт, як колись, а по штуці).
Робота інструкторів – 400 грн (16 доларів) день. Якщо економити на гідах, вони перекваліфіковуються на програмістів. 1600 грн.
Сума оргвитрат на сплав = 7150 грн, на особу = 475 грн.
Якщо загуглити "сплав по Дністру", з першої сторінки "випливе" ціна на особу на 2 дні Дністра 1000 грн (пише близько 1100 грн, але якщо поторгуєтеся, буде) (хай вибачать мені діючі сплавщики).
1000 – 475 = 525*15 = 7875 грн, або 300 доларів.
Мова ні про прибуток, ні про амортизацію, ні про страховку, податки, символічний внесок Дністровському НПП ще (вже) не йде, вантажний транспорт включати не дуже є куди.
(практика каже, що спальники і ящики з їдлом дуже незле розсовуються під, над, а жилет можна і покласти просто на сідушку, якщо туристові заважатиме, він все одно його кудись запхне. Або два жилети).
Не жирно, але незле, але є одне але – вартість Дністра 1000 грн/вихідні на особу не є конкуретною для варіанту "як провести вихідні".
Відпочинок на Дністрі сприймається як суто сезонне явище (10 липня – 24 серпня). Масовий заможний турист збивається в групи саме між тими числами, в інший час зібрати 15 чоловік буде проблемою. Типова ситуація, коли замість 15 чоловік поїде лиш 8, бо гісметео вкотре передавало дощ, і від прибутку залишиться лиш приємний аромат.
Сплав по Дністру – це "дікарьом". За такі ж, навіть менші гроші можна відпочити комфортніше в Карпатах, з дахом над головою, душем, застільним харчуванням, екскурсіями, і навіть джинджурівкою (бо на Дністрі бухло не входить у "все включено").
А з власне пішохідним туризмом по Карпатах дорожчою виходить навіть собівартість Дністра
(я з дорогою з Чорткова, де зараз пишу цей текст, дуже комфортно і сито впишуся в 1000 грн на 2 дні, впишуся не сам, а з сім’єю), я не готовий платити в два рази дорожче.
Організація сплавів по Дністру дає відчути смак грошей і життя протягом короткого літнього періоду. Але не встигнеш розігнатися, як вже осінь ввійшла у твій сад. Зароблені гроші проїдаються, за нове спорядження треба платити в доларах, треба постійно вкладати, спорядження губиться, крадеться, зношується. Шкода кинути, важко нести.
Для більшості організаторів Дністер не є основною роботою, бо додатковий підробіток, сезонний бізнес. Мотивація –
той, хто переживе кризу, той залишиться далі.
Але не кожен птах долетить до середини Дністра. Скільки тої зими, раптом півроку.
Сплави по Дністру – не бізнес, який динамічно розвивається, а дуже нішева справа. "Чого про Дністер не знає більше людей" – і не буде знати, бо пропозиція не є доступною для більше людей.
Для більшості Дністер не є цінністю, вони там по толку ніколи не були, максимум на окремо взятому Дністра березі, рибалили (браконьєрили), просто не шарять, наскільки Дністер є класним.
І от, коли чергові наглі дяді починають говорити, що на Дністрі треба геси побудувати, бо Слава Україні, то питання супротиву по факту цікавить жменьку активістів небайдужих з числа організаторів-їхніх друзів та екологістів.
Читайте також: Петро Тєстов: Як ділки наживаються на вбивстві карпатських річок і що робити
Безперечно, в такому стані, в якому сплави по Дністру є зараз, на економіку регіону вони впливають ніяк. І не вплинуть, якщо безглузда вигадка кабміну з метою зробити кількох багатих людей ще багатшими спрацює.