Рух і відпочинок
Одного дня ми йшли під градом і дощем. І йти було легко. Важко було зупинитися, бо мокрий і починаєш мерзнути. Потрібно постійно рухатися. Бо коли сонечко і тепло, то можна просто сидіти, лежати. Але в дощ та град і коли немає даху над головою, рятує рух. Рух повинен бути сенсовний. Він має вести до мети, тепла, можливості набратися сили, щоб продовжувати рух.
Тиша і гамір
В дорозі є і спілкування, і жарти, і тиша. Розмова добре надається, коли ти йдеш рівною стежкою, без особливих зусиль чи на відпочинку, добре жартувати. Але коли важко і витискаєш з себе останні сили — тоді тиша. Тиша — невід’ємна частина важкої праці.
Вузькоколійка
В Бескиді недавно розібрали залишки вузькоколійки. Таки знайшли на це причину. За зниклими рейками та шпалами зникають насипи, мости, мельдунки, професія, зникає напрямок. Історія повторюється, і ми повернемося знову до чогось подібного в наших горах. Важливо все ж таки зберегти пам'ять про те, що було, щоб не бути сліпими. Зберегти пам'ять про вузькоколійку, райштоки, кляузи, дзоти.
Війна
Переконаний, що всі учасники походу думали про війну. Бо Стежки Героїв, бо Школа Оленів та Бункер Роберта. Тому що багато учасників були в 15-ій чи інших сотнях Самооборони Майдану. Про війну думали і ті мешканці навколишніх сіл, що зустрічали на дорогах та стежках наші групи. Мешканці, котрі годували та напували й приймали на нічліг дітей.
Боря
Киянин, для нас — східняк. Пластун, і йому 21 рік. В нашій групі наймолодший та новий. Його друг перед змаганнями характеризував так: «Бігає, був у 15-ій сотні, носив на собі ранених». І цього було достатньо, щоби йти з ним у гори. Ще одна історія: 50-кілограмовий Боря перший догнав, завалив та скрутив мудака, який у київському метрополітені вдарив вагітну жінку. Його тренер з тайського боксу характеризує як людину з найсильнішим характером.
Чи варто?
Якщо там, на Сході, у невідомій для нас війні буде Боря, то варто.