1
Один мій добрий товариш, що зблизька бачив виборчі перегони у США, а потім робив вибори тут, відзначає колосальну різницю насамперед у психологічному ставленні до виборчого процесу. В американців елекшн нагадує перегони у Формулі-1, бо в обох випадках важливими елементами процесу є неймовірна технологічність, злагоджена робота команди, майстерність керманича, ретельні розрахунки проходження дистанції, розвідка, шалена піар-кампанія і грандіозний бюджет. Але найголовніша складова перемоги полягає у пошуку нової ідеї одночасно зі збереженням та розвитком втіленого раніше. Американські вибори є водночас азартним змаганням та дорожезним шоу. У нас вибори схожі на війну, жорстоку і цинічну, з усіма притаманними їй ситуативними союзами, диверсіями, підкупами, зрадами, інформаційною партизанщиною та ненавистю.
Штабні політтехнологи, спираючись на соціальний зріз електорату, щоразу нехитро пропонують запитуваний виборцем набір: гречку, гроші, благоустрій, ідеологічний шаблон, а на підтвердження – колишні досягнення кандидата або принаймні його нескурвленість. Нова ідея – продукт важкий, її важко придумати, ще важче в ній переконати і майже зовсім неможливо старим пілотам осідлати її.
Попри те, жевріло деяке сподівання хоча б на нові агітаційні фішки. У 2002 році під час виборів мера Варшави було розроблено комп’ютерну гру-стратегію на базі містобудівного симулятора SimCity. Автори змоделювали столицю з усіма її невирішеними проблемами та запросили до гри у прямому ефірі учасників перегонів, запропонувавши однакову кількість ігрової валюти-еквіваленту міського бюджету. Частина учасників передала гру в руки просунутих юзерів-членів команди, що також відобразило й стиль управління, і здатність та бажання приймати ключові рішення. У грі переміг Лех Качинський, який потім виграв й перегони, а за кілька років був обраний президентом Польщі.
Чи прийшли б на таку гру наші претенденти? Навряд. Молоді люди теж не прийшли голосувати. Їм нічого не запропонували.
2
Нарікання на те, що бабусі нам обирають майбутнє, та пропозиції окремих депутатів запровадити штрафи за неявку на голосування сприймаються з посмішкою. Лукавлять безсоромно, вони ж не самогубці, щоб примусово привести на дільниці протестних виборців. Гасло "вкради у бабусі паспорт" у Бразилії втілили й розвинули на державному рівні з тією ж метою, лише навпаки. Молодому політично зрілому бразильцеві, який пропустить вибори без поважної причини, не видадуть паспорт до тих пір, поки він не проголосує наступного разу.
У світі є досвід карання не лише за відмову обирати, але й за відмову бути обраним. На початку ХІХ століття у Філадельфії депутати міської ради щороку обирали мера зі свого складу. Зарплату меру не платили, тому бувало так, що обрані мери відмовлялися від посади, воліючи сплатити значний штраф. Тепер це важко зрозуміти, у Києві попередній мер відмовився від зарплати.
3
Попри розчарування в своїх обранцях, українці вперто відмовляються голосувати за фріків і клоунів. І це тішить. Дарт Вейдер на виборах київського міського голови поступився лише одним голосом (не відсотком!) колишньому прем’єру Юрію Єханурову. І це, напевно, символічно.
Разом з тим позаду Вейдера Дарта Леонідовича опинилися відомий продюсер Євген Рибчинський, визволитель полонених Володимир Рубан та очільник КМДА часу Майдану Володимир Макеєнко. І це не має жодного значення, бо усі разом вони набрали 2,5% голосів.
Кандидатом у мери Києва на цих виборах оголосив себе відомий ексцентричний тусовщик, бізнесмен та блогер Гарік Корогодський. Свою кампанію він перетворив на веселий фарс, не пожалкувавши грошей. Десь втаємничено працював засекречений штаб, оголошувалися проплачені мітинги, за участь у яких повинні платити самі учасники, а столиця досі густо завішана біл-бордами та розтяжками з веселою фізіономією у кольорових окулярах та логотипом кампанії – літерою "Я", ніжка якої має вигляд сумно опущеного чоловічого причандала. Гасла Корогодського "Я – головка від КМДА!", "Погашу содою українські борги!", "Оголошу ПМС вихідними!", "Голосуй вдумливо!" могли б принести йому голоси не лише протестних виборців, позбавлених графи "проти всіх", проте його самовисування виявилося фейком. А дарма, було б цікаво. Подібне шоу час від часу дає результат.
Ісландський комік Йон Ґнарр у 2010 році не лише зайняв пост мера Рейк'явіка, але й провів у Рейк'явіцьку міську раду створену спеціально під вибори "Найкращу партію". Програма партії містила багато веселих гасел та популістських обіцянок дурнуватих пільг, які обіцяли не виконувати. На противагу таємно корумпованим конкурентам, "Найкраща партія" заявила про свою відкриту корумпованість і виграла розгромно – маже 38% голосів.
4
Починаючи з виборів 2012 року, законодавство не дозволяє зняти з реєстрації учасника перегонів навіть у судовому порядку. Визнати вибори недійсними можна лише у межах дільниці, і це майже нереально. Такі були політичні домовленості, бо були й існують очевидні небезпеки, які їх зумовили: не маємо належної судової та правоохоронної системи. З того часу усі грають у таку собі гру: кандидати ведуть кампанію, як їм заманеться, часто вдаючись до майже відкритого підкупу, журналісти і громадські організації фіксують порушення, усвідомлюючи марність, виборчі комісії ліниво оголошують порушникам попередження, які не мають жодних наслідків, міліція в процес не втручається (небезпечно, нічого не заробиш, а неприємностей не оберешся). Потім усі разом зустрічаються на круглих столах, обурюються недосконалістю законодавства, хоча насправді всіх усе влаштовує; погоджуються, що потрібно удосконалювати закон, хоча розуміють, що він не працюватиме належно без системних реформ у країні.
На останніх парламентських виборах ми спробували поборотись з таким цікавим явищем як технічні кандидати-клони. В одному з виборчих округів Києва балотувалися кандидат від політичної партії "Народний фронт" Ксенія Ляпіна та кандидат, член громадської організації "Фронт змін Дарниці" Наталія Лапіна. Ляпіній для перемоги над головним опонентом не вистачило 670 голосів, бо Лапіна "відтягнула" на себе аж 3400. Стався той рідкісний випадок, коли спрацював підставний двійник.
Серед театралів популярним є анекдот про інтерпретацію молдавським режисером відомого епізоду з трагедії В. Шекспіра "Юлій Цезар". Посеред сцени стоїть римський імператор. У двері входить чоловік і каже: "Я – Брут!" За кілька секунд на сцену виходить ще один чоловік і теж промовляє: "Я – Брут!" Імператор здивовано вигукує: "І ти Брут???"
Приблизно так само інтерпретували суди появу Лапіної у виборчому процесі, незважаючи на зібрані нами докази відсутності у двійника наміру стати депутатом та реєстрацію виключно з метою перешкоджання виборчому праву.
На цих виборах двійників майже не було. Ціна місця не така висока.
5
З судових процесів найбільше повеселив спір стосовно визнання недійсним бюлетеня для голосування з позначкою "х..й" навпроти прізвища кандидата на посаду сільського голови села Кліщівня Рогатинського району Івано-Франківської області. До прикрості кандидата цей бюлетень був вирішальним, оскільки у нього з опонентом була рівна кількість голосів.
Згідно з законом штату Нью-Мексико у разі, якщо два кандидати на якийсь пост набрали однакову кількість голосів, результат визначається якою-небудь грою. Закон було застосовано в 1998 році у місті Естансія, де два кандидати розіграли посаду у грі в покер.
Зіграти в дурня найбільше підходить нашим героям.