субота, 16 грудня

Як зробити hand made фестиваль

Андрій Мельничук Організатор трьох "Черемош-Фестів", сотень походів, екскурсій та атракцій.
Організовувати фест – своєрідна форма залежності, як алко-, тютюнова чи опійна.
Фото зі сторінки "Черемош-фест" у фейсбуці. Фото зі сторінки "Черемош-фест" у фейсбуці.

З тою лиш різницею, що моральні авторитети довкола спонукають не лишатися того ровера, а під’юджують лупати сю скалу, допоки холод і вітри не спинять вас, і помагають Ікару мастити воском крила.

Орг не буває бувшим – є орг в ремісії. Все, що б він не робив в житті потім, все одно млява сіра пляма – порівняно з Фестом.

Орг у фазі "простий смертний" фесту не зробить. Кілька місяців виходиш на пік психічної форми. Фест – як бій за звання чемпіона світу з боксу версії WBC. Хочеш виграти – неприпустима навіть думка програти. Коли поступаєшся по ходу бою, в наступному раунді (році) мусово взяти реванш. Чим далі від початку, шанси відігратися залишаються лиш нокаутом.

Наче чорна дюра, фест поглинає всі наявні/віртуальні ресурси. Треба Фестивальна сотня – з волонтерами, охороною, водіями. Протягом року логічно організовувати локальні заходи – щоб не забували. Але все одно зайнятістю всіх людей не забезпечиш, утримати ядро команди не утримаєш, на це ресурсу не вистарчить. На професійну команду немає бюджету. Фестиваль не стане стилем життя/основною роботою для більшості людей. На порожні позиції щороку доведеться підбирати нових людей, збирати механізм по-новому.

Фест – прем’єра вистави без генеральної репетиції, де на половині ролей нові актори. Купа вже навчених людей чи потенційно корисних щороку звалює з України, щоб не блукати пів холодного року в пітьмі.

Профі можуть працювати стабільно. Аматори разово спроможні зіграти роль феноменально. От саме цей раз від людей і треба.

Першого року фест може обіцяти молочні-ріки-кисельові береги – фестивальна програма не те, що буде, а лиш декларація про наміри. Меморандум. Фест-наступник залежний від того, що вийшло втілити першого. Архіважливо фесту поцілити в певну нішу. Якщо наступного разу захочете доробити концепт – аудиторія відреагує; чим крутіший віраж, тим більше вона зміниться. На "Черемош-Фесті" через оргманьоври аудиторії трьох років були дуже різними.

Вас оточуватимуть "білим шумом" – що орг "повинен", як земля колгоспу, список на три сторінки. Все, що ви справді повинні: розрахуватися з людьми, забезпечити програму, безпеку та логістику процесів. Решту люди хай фантазують самі. Всі ідеї, візії фестивалю хай тліють в промоції. На фесті люди хочуть бачити якісну програму, а не боротьбу за вічні цінності.

Механіка фестивалю в цілому – непрОстий процес. Якщо розділити на секції, із окремо взятою частиною людина із мозгами/повноваженнями розбереться. На критичні позиції мусиш ставити людей зі стержнем, що не можуть зламатися. Напрямок програми буде виконаний, якщо керуватиме людина на своєму місці. Випадково не буває нічого. Того, якщо ви не впевнені, чи вийде майстер-клас повітряних кульок, бо ситуація  з ними виглядає надто повітряно, – хай пункт прикрасить неофіційну програму. Якщо людина не розібралася і всьо пропало – пропало в конкретному секторі, але машина їхатиме і без вихлопної рури.

Ви – як персонаж тренера з футболу в кіні про перемогу на останній хвилині. Накачуєте гравців в перерві між таймами ви, а бігають у полі вони. Звісно, кожен з людей, що вкалує, думає, що робить сам півфестивалю. Насправді навіть робота орга – в межах статистичної похибки. Внесок одної людини незначний. Команда робить все.

*Я не знаю, як робити дотаційні фестивалі, за бюджетні/ґрантові кошти. Вважаю таку практику шкідливою – як і дотаційні газети/телебачення. "Черчіль продовжував під час Другої світової фінансувати культуру"  молодець. Але фестиваль – не культура неповносправна, а неповносправний шоу-бізнес. Можеш плисти – пливи, ні – на смітник історії. Модель – "якщо нам вийде зібрати кошти поверх витрат, ми їх, частину, направимо на все хороше проти поганого" схожа на відмивання коштів. Найкраще для оргів дотаційного фесту – щоб захід в останній момент, коли вже освоєна більша частина коштів, скасували.

*Бізнесу (спонсорам) фестиваль – як дюра в мості. Дешевше просувати власний бренд, ніж бренд фесту. Орги можуть гарантувати, що в нижньому шматочку афіші (власній інфоплощі фесту) писатиме про спонсорів щось. Аудиторія українських фестивалів – мізерна. Принаймні орги навіть візуально успішних проектів жаліються, що

– Борги доїдають.

– А для чого проводите наступний?

– Щоб відігратися!

Хрестоматійна схема – одразу після першого фесту випуск лімітованої партії квитків із суттєвою знижкою. За виручені кошти готується майбутній фест. Чим ближче до знаменної дати, ціна квитка зростає. В ідеалі люди, які приїхали купляти квитки вже на сам фест, – це кеш. Але це в ідеалі, а в Україні люди часто не знають, що буде завтра, квиток куплять в останній момент. Між красивою кривою в бізнес-плані (як радять експерти) і реалією – саме життя. От сарафанне радіо взяло і поширило чутки, що особисто пан воєнком буде лапати призовників на фесті – і в джазі тільки дівчата.

В ідеалі після фесту орг їде релаксувати на моря – в реалі час збирати каміння. Допомагають з тим ті, хто найбільше поплічники. Фестом кожного року рангуєш свої кола людей.

Сучасна молодь дуже любить спеціалізацію. Все їй не підходить, воно за покликанням не якийсь -іст, а  якийсь -арщик (за дипломом взагалі магістр ордену вуличних псів). Поєднувати дизайн з наповненням сайту, відписувати в джемейлі/зварити макаронів – в середовищі хом’ячків сприймають ледь не як образу професійної гідності. Але візьми і зроби сам не проканає – забагато всього. Класика нашого жанру – все, що вбиває, робить сильнішими, рубай, щоб зігрітися.

*Чим ближче до локації фесту від міста-великого транспортного вузла, тим більше туди доїде людей. Перефразовуючи класика: "навіть якщо ваш фест  повне лайно, якщо зробити його під облцентром, він все одно збере більше людей, чим якщо зробити його де дідько добраніч каже".

В скільки лаве обходиться фестиваль? Ніхто не скаже правди, але правду можна вирахувати, розуміючи формули та залежності.

Нехай бюджет – X гривень. Містичним чином на "ЧФ" гонорари завжди становили рівно половину всіх решту витрат (решта – в т. ч. на довіз/харч/житло артистам). Якщо на фесті одна сцена-два вечори по 5 артистів, маємо 1/20 частина від Х-бюджету на одну артисто-голову (голова – head англ.)

Але треба headлайнери, хоч би по одному на вечір. Поскриплять і поїдуть за 1/7 від Х-бюджету. Або два недохедлайнери замість одного хеда.

Як сформулював відмову один із артистів, "в Канаді гроші зелені".

X-бюджет мінус інтерес хедів = плач Ярославни решти поголів’я артистів. Діаманти готові валятися в пилюці лише за достойний гонорар. Кожен артист в душі впевнений, що він хед, але впасти так низько, щоб допомогати фесту реалізувати квитки, подумають лише деякі з них.

Часто "гурти" різні, аудиторія – спільна. Соціологія по музичних клубах, яку касу збере той чи інший колектив, не про ваш фест – де міста, а де він, необ’єктивна. Опиратися на власні знайомства/музичний смак – дороге задоволення. Довіряти арт-директору, опиратися на його музичний смак/зв’язки – дороге задоволення + його інтерес. Питатися в загалу – більшість завжди помиляється. От так і живемо.

В роботі з артистами бажано прописувати договір, що саме від них вимагається. Які неустойки нестимуть обидві зі сторін у випадку невиконання побутового райдеру з боку фесту – чи буха спізниться вже на саундчек – з боку тих, кого світ лапав і не спіймав.

Формула доцільності участі "гурту" – бюджет фесту ділите на корисний час фесту (час програми) = вартість одної хвилини часу фестивалю. Якщо виглядає, що "гурт" не спроможний за час свого виступу принести фесту більше, ніж коштує зайнятий ним фестивальний час, – хай шукає своїх 15 хвилин слави в наметовому містечку. Там також всі талановиті. "Ми робимо фесту честь і виступаємо безкоштовно" – більшість артистів ще б мали суттєво доплачувати.

Український рок – поп-музика з "дж-дж-дж". Це не об’єднана довкола ідеї контркультура хіпі 60-х, а кон’юнктура у 90% випадків. Така музика може бути носієм української пропаганди, але не є альтернативною до поп-культури, то фінансово менш успішні проекти з пафосним прононсом. Маєте перший взаємовиключний параграф: для чого робити фест (формат масової культури) і наповнювати його недоуспішними масовокультурними проектами?

*В Україні корінне населення живе за звичаєвим правом. Завжди. Коли київський закон не каже нічого або каже мляво – люди гортають в голові параграфи звичаєвого права. От 2015 Черемош-Фест чого не проводився? Бо – високосний рік, звичаєве право не велить, весілля хіба як дуже припирає, роблять високосного. Звичаєве право – погремуча суміш регламентів, забобонів, традиційних укладів, не рахуватися з ним неможливо. Ваш фестиваль за звичаєвим правом – щось в дужках, винесене далеко за межі контексту.

Бути і вашим, і нашим для адептів звичаєвого права і громадянських цінностей/"актуальної" культури – гірше, чим встояти ногами на березі і кризі. Хто з цих двох – аудиторія фесту?

Якщо місцеве населення – робіть традиційний формат днів села, ярмарків, всеукраїнських фестивалів з лауреатами. Люди прийдуть не так на артистів, як побути частиною великого скопу, де всі свої. Звичайно, і серед місцевих завжди є тонюнький прошарок інакодумців, але фестиваль не клюб поетичного читання, інакодумці завжди в марґіналі.

Якщо фестиваль – для приїжджих, втекти від місцевих все одно не втечете. Всюди, де гарно і комфортно, планета заселена аборигенами, де не заселена – там некомфортно проводити фестиваль, люди просто не доїдуть. "Фату-Хіва" Тура Геєрдала вам для домашнього читання.

Добре, коли носій звичаєвого права до фестивалю ставиться, як до рідного йому ярмарку. Знайде в загальній фестивальній драматургії культурне гетто, де будуть лотки з китайськими(!!) сувенірами, повисне хвилину на турніку з надією на 20 гривень. Автономна атмосфера, музика; держава в державі, де всі свої.

Якщо такої резервації немає, починається, що то їхня земля, що нефайно так дівчатам з голими пупцями ходити, ачо Дворського не запросили...  все відповідно до звичаєвого права, де прописані права тільки селян. Наприклад, "цілком нормальним" є погрожувати вбити когось з волонтерів, а ти бери розбирайся, в якому місці то я так жартую, розмахуючи сокирою. А якщо фестиваль з квитковим входом (навіть якщо місцеві запільжджені (по пільгах)) – драматизм дискусії зашкалює.     

Якщо ви на боці приїжджих – вважайте на те, що вони приїхали і поїхали, а з місцевими будете тертися довший час. Зараз я б не заморочувався, доносити ідею зберегти Черемош запросив би хедом Дзідзя.  Безсмертне відео, як Дзідзьо в Черемоші рибу лапав і не спіймав, бо міні-ГЕС, переглянули б на ютубі мільйони.

*Якщо навіть бізнес-модель великих українських фестів збиткова, моя концепта має право на життя: "фестиваль повинен виходити в + на продажу квитків, на збільшенню чека кожним відвідувачем за рахунок продажу інших послуг фесту. Фест для простих посполитих, які голосують/не за право на життя вашого проекту гаманцем. Тоді ведучому не треба голосити, що все стало можливим через бренд туалетного паперу чи політика".

Ще з часів Древнього Риму влада вважає, що має монополію на "хліб і видовища". Коли в межах їх’ зони досяжності фест, що колінно не просить і відбувається лиш завдяки офіційному погодженню, – це логічно сприймають як виклик звичаєвому праву. Протистояння між громадським сектором і владою – норма демократії.

Краще з того, що орг може отримати від влади (як казав класик): от страни вам пластмасовий вєнік.

Значна частина оргроботи витрачається саме, щоб влада не допомагала. Обов’язково бути в курсі, що в них відбувається, яким саме способом збираються придушити фестиваль цього разу, розуміти логіку, алгоритми, не вірити ні публічним, ні приватним заявам. Однозначно в команді потіє людина, яка розуміє ці всі розклади, яка трохи і вашим, і нашим. Сунь Дзи вам в поміч.

Ні в якому разі не беріть в консультанти "представників громадянського суспільства"! Там, де діє звичаєве право, вони такі експерти, як баран на зорях. Підкажуть, як написати скаргу, помічну, як покійнику люстерко. Для фестивалю в цілому краще не займати місце на боці громадськості, із самого початку рішати питання через непублічних людей. Якщо такі не "намацуються" – послухай Підкаури‘ "ти ні фіга в житті не бачив", збийся поки робити фест. Бо двічі в одну річку не ввійдеш.

*Людям завжди треба самийнайголовніший організатор. Вилити душу. Запропонувати, як краще. Плюнути. Завжди їм треба самий головний організатор. Тому на інфоцентр ставимо тіпа з виразною зовнішністю, підписати його фломастером: «самийнайголовний організатор». Він  фільтр, який зважує, що з інформації варто передати вам, а що станеться само собою. Фільтр – як глава секретаріату президента, з його вибором треба вважєти.

Питання охорони на фестивалі – першочергово контроль за квитками. На цю роль не підходять наспіх зорганізовані організації парамілітарного типу, підходять грамотно організовані парамілітарні структури.

Охорона тісно пов’язана з безпекою фестивалю. Безпека – непублічний процес. Безпекові процеси часто є непомітними оку не тільки відвідувача, але й для команди.

Також треба думати про веб-безпеку – нечистий силується запхати палицю у фестивальні колеса, як може. Для протидії є навмисно навчені веб-екзорцисти.

Під час фесту зле кинути всіх "в поле" – треба свіжий потік контенту з фесту в соцмережі, щоб ті, хто переконаний, що падає дощ, не переконали в цьому тих, хто вагається.

Коли молоді емоційні члени команди не можуть порозумітися між собою, ви – нейтральний  Соломон; вислухай обидві сторони, притворися кожному, що співзвучиш саме з ним.

Колектив завжди ділиться на фізиків-роботяг – і ліриків-воздушні созданьїца, які спроможні креативно вибрати кульку – жовту чи зелену. Орг своїм прикладом має показати, на чийому він боці – коли треба, посипати тирсою віходки, показово віднести їжу на інфоцентр. Якщо неформальний (ви – формальний) лідер волонтерів заряджений не на двіж, а на корисну роботу, волонтерська команда буде рубати питання, як "штіль" смереки. В кінці всі попадуть в Вальгаллу – афтепаті.

Персонажі, які пробують (і проникають на фест) зайцями, не розуміють, що дуже користуються з лояльності оргів. На вході на фест зробіть перфоманс – зайці, розіп’яті на хрестах (іграшкові). Не є проблема, щоб заяця прийняла офіційна міліція "з морквою в кишені" і далі по відповідній статті, купа всього можна, на те орг є орг. Бо зайці вбивають віру в людство. 

Обов’язково мати генератор, щоб живити Велику Сцену. Інакше фест – лялька вуду в руках гаїтянського чаклуна, вами легко маніпулювати.

Щоб фест наповнити людьми, треба надати йому respectable (видавати бажане за дійсне). На це спокушаються всякі мутні тіпи. Мозок орга не працює адекватно, коли за хвилину приймаєш 3-4 рішення. Важливо не думати – нюхати, чи людина з добрими намірами, чи прийшла мутити щось. У першому випадку даєте добро, другому – відправляєте по колу.

Відправити по колу – коли нендза шукає біду на голову, інфоцентр посилає до керівника охорони, той до завгоспа, завгосп робить великі очі і просить довго потримати цвях.

Так, якось намалювався штріх, учень Мольфара Нечая, який тримав погоду в 1989 року на "Червоній руті" в Чернівцях. Цей обіцявся тримати погоду 2014 на Черемош-Фесті. За 20 квитків.

Я багато що випустив, обминув  – про те, як робився Черемош-Фест, можу робити семінари, але таяк перевищив бажаний ліміт в кілька разів, на тому все.  

 

КОМЕНТУВАТИ