Приводів до обурення, напевно, теж доста, бо зміни не відбулися ідеально. В цьому усьому прошу усіх, хто критикує і обурюється, звернути увагу на декілька обставин.
1) Розробляти і втілювати системні зміни – справа дуже складна, нереально складна. Кількість невідомих зашкалює, остаточний результат невідомий, пресинг величезний. Такі зміни тяжко виконати швидко і бездоганно навіть в Америці чи Німеччині, де ресурсів та компетенцій – греблю гати. А в Україні – без ресурсів, без знань, з напівкалічним законодавством – це взагалі майже подвиг. Тому у нас практично і не відбувається тих довгоочікуваних системних змін, за які ми з вами боролись на Майдані. Зміна маршрутної мережі у місті – це смілива спроба такої рідкісної системної зміни. Тому її треба поважати просто за це, що ця спроба взагалі є.
2) Системні зміни – це вкрай необхідні ліки для нашої країни і міста. Якщо ми не здійснимо системних змін, тоді всі ці жертви на Майдані і на Сході були марними. Франківську та іншим містам потрібно реалізувати багато змін майже в усіх сферах свого життя і менеджменту, серед перших пріориетів – транспортна система. Інакше за рік-два місто остаточно задушиться і перетвориться на Київ чи Львів з їхніми жахливими заторами та іншими транспортними негараздами. Тільки у нас нема ані метро, ані трамваїв, тому у нас наслідки будуть ще гіршими. Такий сценарій вб'є якість життя в місті, і від цього всім містянам буде значно гірше, ніж від тимчасових незручностей у зв'язку зі зміною маршрутної мережі. Тому зміни потрібні, навіть якщо вам доводиться потерпіти, змінити звички, вивчити нові маршрути чи декілька разів проїхатись на таксі. Ви потім зрозумієте, що це було того варто. 
3) З огляду на пункти 1 і 2 хочу висловити подяку і повагу людям, які ці зміни роблять, – начальнику профільного департаменту Михайлу Смушаку та його команді, а також громадським актвістам та (деяким) свідомим перевізникам. Ці люди, всупереч усьому, мають ентузіазм щось змінювати, вони мислять і аналізують, вони працюють, я підозрюю, ненормований робочий день, аби щось змінити на краще в нашому, скажімо відверто, посередньому місті. Я особисто це ціную і хочу, щоб цей ентузіазм у них не вичерпався! Вони, як і всі інші люди, часом помиляються. І це нормальна річ, коли щось складне робиться вперше, підручників про це немає, тому навчання відбувається по ходу справи. І нерозумно за це ображатися, можна потерпіти. Я сподіваюсь, керівники міста це розуміють і матимуть політичну волю довести цей етап змін до кінця, і потім розпочати і втілити наступні кроки. Можливо, з дещо ретельнішою підготовкою, маючи цей цінний reality check.
4) Тим, хто полюбляє критикувати все і всіх, вішати ярлики і взагалі кричати про #зрада, хочу нагадати одну філософську максиму: ви не маєте морального права нарікати на речі, які ви не пробували змінити. Ось так просто. Тому, будь ласка, якщо вас справді непокоїть бажання якісного громадського транспорту в місті, то спрямуйте свою критику в конструктив. Бачите проблему на якомусь маршруті чи зупинці – будьте добрі, знайдіть час розібратися в ній і допомогти в її вирішенні, наприклад, придумати і озвучити різні можливі варіанти рішення, взяти участь в обговореннях та подальших діях, якщо справді виявиться, що варіант є добрим. Це буде по-дорослому і по-громадянськи. А якщо ваші конструктивні пропозиції будуть відхилені без розгляду, тоді у вас буде моральне право обурюватись і нарікати. Я так вважаю.
Дякую усім, хто дочитав. Сподіваюсь, ніхто не ображений. Всім бажаю веселого Різдва і смачної куті! І не забувайте: зміни не спинити, і все буде добре!
