Людина залежна від погоди. І залежно від неї взуває то черевики, то сандалі. І топче в них ряст, скільки Бог велів – і взуттю, і людині.
Цей рік – перший за час незалежності України, коли стільки людей пішли з життя передчасно. Хтось, як у пісні, поклав життя "за Україну, за її волю, за честь і славу, за народ". Хтось за протилежні ідеї. Людина залежить від людини. Хтось дає життя світові, хтось його позбавляє.
Святкування Дня Незалежності нагадало останній дзвоник в школі. Всі прасують і одягають вишиванки, згадують позитивні якості і моменти і відводять очі від проблем, що були протягом навчального року. Бо ж, треба бути відвертими, незалежності – в якомусь рафінованому вигляді – не існує. Навіть там, на демократичному Заході. Мені подобається фраза Жана Бодрійяра: "Західна культура підтримується лише на бажанні решти світу до неї долучитися". Ось і відповідь, чому в нас все так, як є. Бо орієнтирами є всі, крім нас самих. В більшості, перші фрази, які чують діти від батьків, це: "кака-бека-фу". Замість того, щоб почути "ти українець", "ти здібний і сильний". Таку думку про хибність сучасного виховання вигадала не я. А сусід із села, котрий в свої сімдесят з гаком дуже навіть компетентний в справах батьківства і педагогіки.
Коли нічого навколо не бачиш, отже, ти зрячий. Так, Рей Бредбері уже два роки як топовий автор багатьох книжкових магазинів. Його побачили. Його твори цитують в соціальних мережах, його талантом захоплюються, з його персонажами ототожнюють себе. Варто нагадати, що інтерес до життя і творчості особи з’явився тоді, коли особа пішла з життя. Так само Всеволод Нестайко. Його твори для діток теж не затримуються надовго на книжкових полицях. Пана Нестайка нема тиждень серед живих. Висновок загальновідомий і простий: доки не втратимо – не починаємо цінувати.
Як людина, яка виросла без моря, для мене були чарівними дні відпочинку в Криму. Попри не ідеальне проживання, не ідеальну чистоту пляжів і води, не ідеальні фігури й інші "не", ми мали гарний відпочинок. Так, ще рік тому з пляжів і обслуговування відпочиваючих сміялись всі кому не лінь. А зараз це чарівний оазис, який згадують, який хочуть повернути. Але в який не наважуються з’їздити відпочити.
Скільки в країні невільників російських серіалів і хітів. Зрештою, в більшості українців вишиванка вишита не руками бабусі, а китайською швейною машинкою. Одяг привезений з Європи, а газ в квартирах – з Росії. Бути абсолютно вільним народом – нереальна місія. Але реально бути вільним від емоційного тиску. Бо, як відомо, не ми перемикаємо телевізор, а він нас. Зрештою, незалежність, як і любов, починається з серця. І саме цьогоріч їх кількість збільшилася.
Мене насторожує колона бтрів, яка переможно з прапорами проїжджає під вікнами будинку в столиці, де я живу. Оскільки до перемоги і до реальної незалежності (від реальних воріженьків) ще далеко. Так само я проти валентинок на чотирнадцяте лютого і тюльпанів на восьме березня. Ми з коханим домовились не святкувати ці дні. І, о чудо, від цього я не перестала себе почувати менш коханою жінкою. А помолитися чи випити (хто як більше любить) за Україну можна не тільки 24 серпня. Кожен піариться по-своєму, особливо тоді, коли святкування втрачає святість і зводиться до розважального шоу.
Виходить так, ніби я пишу, що я проти Дня Незалежності. Ніяк ні. Просто я проти вимушеності в цей день. Заявити, що ти українець, можна не тільки в "червоний" день календаря. І не тільки вдягнувши вишиванку чи вивісивши на балконі прапор. Я, наприклад, своєю маленькою перемогою вважаю похід на ринок за продуктами. Коли продавці, пропонуючи "лучок" чи "арбуз", чують мою українську мову і відповідають, що цибуля – пекуча і свіжа, а кавун – солодкий.
Двадцять третя річниця незалежності вирізняється тим, що саме в цей рік пантеон Героїв України значно поповнився. За них варто пам’ятати. А ще варто пам’ятати, що мир в країні починається з миру в душі. І взаємний обмін добром значно кращий за взаємну ізоляцію і ненависть.