"Усі сім’ї щасливі однаково", – починав так само бородатий класик. Отож "щаслива сім’я" явище за визначенням стандартизоване, а тому повинно бути сертифіковане на відповідність установленим вимогам. Коли я вперше прочитав про Сертифікати на щасливу сім’ю, що їх запровадила Національна експертна комісія України з питань захисту суспільної моралі, подумав… Не скажу й не важливо, що я подумав, краще зайдіть на сайт регулятора (http://www.moral.gov.ua/documents/59/) й отримайте насолоду від Положення про цей Сертифікат. Читання документа дарує просте й людяне, засноване на засадах моралі розуміння понять "шлюб", "сім’я", "сімейні цінності", "функція сім’ї", яка, щоб ви знали, передовсім є виховною та демографічною, тому що покликана покращувати не що інше, як економічні і культурні показники. Цей Сертифікат є настільки серйозним папірцем, що навіть встановлено підстави для його повернення.
Мій добрий товариш, більш обтяжений високим чиновницьким досвідом, не розділив зі мною наївно-веселого настрою й цілком практично оцінив процеси: це ж можна принаймні гонорово на весілля з цим ходити, гербовий документ все ж таки, напевно з голограмами, печаткою. А, зважаючи на те, що за Сертифікатом до Комісії можуть звертатися не тільки подружжя, але й "органи державної влади (наприклад, обласні державні адміністрації, органи державної реєстрації актів цивільного стану, органи опіки та піклування), представники громадських організацій тощо", робота налагоджувалась системна, й на цьому, очевидно, розраховували незле заробити. Це ж не примітивне посвідчення, куплене на вуличній розкладці. З часом можна й весь ринок під себе підім’яти й видавати, до прикладу, "посвідчення захисника уявлень про добро" або "посвідчення борця з бузувірством та блюзнірством".
Фонтан креативу Нацкомморалі наразі намагається перекрити народний депутат, колись журналіст Ольга Червакова, внісши до парламенту законопроект про припинення діяльності Комісії. Сайт відомства миттєво відреагував заявами про п’яту колону, російських інформаційних диверсантів та намагання розформувати перший добровольчий батальйон інформаційної оборони в час антиукраїнської інформаційної війни.
Сайту, а особливо Бюлетеню "Вісник Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі", що видається за кошти державного бюджету, я взагалі вдячний за мій п’ятничний настрій. Особливо потішили заходи, які організовує Комісія. Наприклад, круглий стіл на тему: "Вимір патріотизму у футболі: культура вболівальництва". Цікаво чи проводилася експертиза кричалки "ла-ла-ла-ла-ла-ла-ла-ла" на відповідність суспільній моралі? На сайті тільки резолюція, що містить натяки на неприпустимість.
– Це ж яка непроста робота у цих 80-ти працівників апарату? – закликає до поблажливості мій товариш. – Вісім годин на робочому місці пліч-о-пліч з колегами переглядати продукцію еротичного характеру, видавати експертні висновки стриптиз-клубам та секс-шопам, попередньо фахово вивчаючи їх діяльність та продукцію, а потім, після усього, повертатися додому, у сім’ю…
– А ще мусять формувати архів та бібліотеку матеріалів еротичної проблематики та порнографічного характеру, якому, напевно, позаздрив би архіваріус Ватикану. Така пряма вимога закону. Десь там, у нетрях цього архіву, по-справжньому увіковічено роман Олеся Ульяненка "Жінка його мрії".
– Потрібно розуміти і суспільно значущу роль Комісії, що полягає у регулюванні суспільної напруги. Деколи потрібно створити резонанс, а деколи й взяти на себе негатив, – дійшли ми згоди, докурюючи люльки.
Подібні функції на прикладі одного американського бюро описані в оповіданні М. Горького "Жрець моралі". Хтось же має робити відповідально й фахово ось такі висновки: "інформація, яка міститься на 2 (двох) загальних зошитах з зображеннями портретів В. І. Леніна та Й. В. Сталіна відноситься до продукції, яка шкодить моральності суспільства" або "досліджений за зверненням народного депутата України Фаріон І. Д. відеозапис з написом "Мудаки" включає серії короткометражних фільмів із кіноальманаху "Мудаки. Арабески": фільм "Та це ж гімно!", який не містить ознак порушення законодавства про захист суспільної моралі".
Але найбільше часу доводиться віддавати експертизі подібних до цього опублікованих у ЗМІ текстів, які отримує Комісія від ображених чи обурених. До речі, якщо ви це читаєте, то контора Костицького або недопрацьовує, або її вже розігнали.