Олег Огородник добре відомий прихильникам монохромної академічної фотографії. Титулований фотохудожник більше двадцяти років не відходить від своїх принципів – ручний друк чорно-білих фото плюс дві техніки – ціанотипія та альбумен. Працює з людьми, створюючи портрети, сюжетні композиції та ню. Типажі знаходить, подрожуючи.
"Щоби знаходити героїв, треба багато мандрувати. А в мандрах знаходиться все", – каже Олег Огородник.
Фотовиставка – понад тридцять робіт різного часу. Всі об'єднує умовна стилізація.
"Все зроблено в старих техніках і в давньому часі – ви не побачите на моїх фото якихось кранів, джипів, новочасної архітектури. Вони зроблені так, ніби тих ситуацій, в яких зафіксовані люди, не торкається час, – а час і справді не владний над любов'ю, співчуттям, порозумінням, ніжністю, бажанням", – розповідає про свої світлини автор.
Техніки, в яких працює Огородник, практикують в Україні ще троє майстрів, ще частина фотографів експериментує з ними, але не робить з них свого творчого почерку. Знимки Олега Огородника впізнаються саме за цим – за рідкісним емоційним флером, який супроводжує технічні рішення. Можливо, так виглядає ніжність. Принаймні в деталях.
Саме здатність відображати найменші деталі стала причиною того, що альбуміновий процес отримання фотовідбитків, який був запатентований у 1850 році, витіснив первісну дагеротипію. Суть техніки альбумен: листи паперу покривають емульсією з суміші яєчного білка, спеціального крамалистого борошна та кухонної солі. Після висихання утворюється блискуча гладка поверхня, яку вкривали розчином срібла, після чого експонували (засвічували) в контакті з негативом. Зображення у такому випадку з'являється виключно під дією сонячного світла без будь-якої подальшої хімічної обробки. Такий негативно-позитивний процес у фотографії був найпопулярнішим на початку минулого століття.
Особливість ціанотипії, описаної в 1842 році, в тому, що ця фототехніка дає змогу отримувати зображення глибокого синього кольору і працювати з ним, видозмінюючи тон. Так само, як і з технікою альбумен, ціанотипя передбачає нанесення спеціального покриття на папір. Тонування в свою чергу додає об'ємності зображенню.
Довідково: