Словосполучення "управляти будинком" для українців досі звучить формально та незрозуміло. Зрозуміло, що у власних квартирах та особняках ми ґаздуємо самі, а от хто має управляти будинком, в якому розташовані ці квартири, і що це означає "управляти"? Хочемо чи ні, але задуматись над цим доведеться всім українцям, і франківцям в тому числі, вже сьогодні, інакше нашими будинками управляти будемо не ми, а нав’язана владою структура. В Івано-Франківську, швидше за все, це буде "ЄРЦ".
1 липня 2015 року вступив у дію закон, ухвалений Верховною Радою 14 травня "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку". Багатоквартирні – це будинки, у яких більше однієї квартири. В Україні понад 50% людей мешкають саме у таких будинках.
Як управляти багатоквартирним будинком і що це означає? За законом, крім того, що ми є власниками квартири, ми є співвласниками усього майна, яке є в будинку, і несемо спільну відповідальність за свій будинок. Умовну частку спільного майна можна вирахувати як співвідношення площі вашої квартири до площі усіх квартир в будинку. Закон не визначає конкретно, чи ви володієте часткою ліфта, чи, скажімо, кількома сходинками чи частиною стіни, але це й не потрібно.
Якщо ми є співвласниками усього, що є в будинку, логічно, що саме ми й повинні вирішувати, що робити зі своїм майном, коли його потрібно ремонтувати, як та за які кошти, в якої фірми замовляти металопластикові вікна та чи потрібні нам, до прикладу, дашки на під’їзди. На жаль чи на щастя, поширена у пострадянському просторі думка, що долею будинку має розпоряджатися влада чи комунальні служби, вже відходить у небуття. Все просто: якщо у будинку всі квартири у приватній власності – будинок належить не міській раді, не ЖЕКу, а самим мешканцям. Тому самі люди мають вирішувати, як вони хочуть жити у своєму будинку, а також хто повинен їм допомогти зробити життя в будинку комфортнішим – на цьому етапі можна залучати до допомоги комунальні структури чи гроші з міських програм.
"Усі рішення, які стосуються спільного майна у багатоквартирному будинку, приймаються на загальних зборах співвласників. Якщо більшість прийняла рішення, що будинок буде ремонтуватися, то він буде ремонтуватися, навіть якщо хтось був проти чи не був присутній на зборах. Якщо на зборах рішення не було прийняте більшістю голосів, закон дає додаткову можливість впродовж 15 днів провести письмове опитування серед тих, хто був відсутній. Ці голоси додаються до зібраних на зборах. До цього закону будь-які рішення в багатоквартирних будинках приймалися за 100% згоди усіх мешканців, що було практично неможливо здійснити", – розповідає Зоя Гопцій, радник з правових питань Проекту IFC Енергоефективність у житловому секторі України.
На таких зборах мешканці багатоквартирних будинків Івано-Франківська, у яких ще не створено ОСББ, повинні до 1 липня 2016 року визначити, хто буде управителем у їхньому будинку. Сьогодні закон передбачає лише 2 альтернативи, каже Зоя Гопцій – або самим брати управління у свої руки, або нічого не робити і чекати, що за людей все вирішить влада.
Багатоквартирний будинок – це складний технічний об’єкт, який потребує постійного догляду та уваги. Просто залишити його напризволяще не можна. Тому законодавець передбачив таку умову: до 1 липня 2016 року тим будинкам, які не змогли вирішити, яка ж форма управління їм більше підходить, управителя на конкурсній основі вибере міська влада.
Наталка Голомідова