Франківський художник і журналіст Ігор Роп'яник поділився враженнями від походу Карпатами – разом із онуками відвідали полонинське господарство під Кукулом:
"Доводилося бувати на багатьох полонинах. На цій полонині, назва якої походить від однойменної гори Кукул, був вперше.
Знаєте, що мене найбільше вразило? Дитячі малюнки на стіні у хатині, де живуть її господарі. "Бережіть хату!" – просить юна художниця, внучка пані Марії.
Справа в тому, що позаторік якісь негідники спалили їхнє пристанище. Мусили відбудовувати. Хатину вони ніколи не закривають на замок, даючи можливість туристам, які подорожують взимку, переночувати в ній, зігрітися. Всі попередні роки жодних проблем не було. І ось – не вціліла… Втім, туристів вони не винять. Натякають, що, скоріш за все – конкуренти (неподалік є ще кілька полонин). Тим більше, що того ж дня спалили таку ж хатину у сусідів-полонинників. Але хто його зна, як все було насправді?!
Але попри те пані Марія дуже привітна, доброзичлива жінка, зустрічає всіх подорожуючих, які минають їхню стаю, посмішкою і добрим словом.
Господарюють на цій полонині троє: вона, її чоловік і пастух. Інколи приходять провідати син з онуками. Колись, розповідають, доглядали багато корів, а тепер – 58. Подоїти треба 32 корівки. Двічі на день. Уявляєте? Ну і, звісно, з того молока зробити сир. Роботи – від самісінького ранку до пізнього вечора.
Мають чотириногого охоронця. Онук пані Марії розповів, що торік п’ятьох їхніх собак роздерли вовки. Заставали біля буди лиш ланцюг з ошийником…
Мої онуки слухали і дивились на все це із роззявленими ротами. Та й добре. Хай знають, яка це нелегка праця і яке воно, полонинське життя!"