33 чоловіки із трьох тисяч мешканців села Красна Надвірнянського району на Прикарпатті нині служать на передовій на сході країни. Це чисельність цілого взводу.
Читайте: Близько 30 військових з прикарпатського "бандерівського" села пішли служити в АТО
Більшість із них пішли на фронт добровольцями у перші місяці проведення АТО. Не ухилялися у селі й від мобілізації. Після завершення служби у лавах Збройних сил демобілізовані активно допомагають своїм побратимам, які залишилися на передовій, ідеться в сюжеті 5 Каналу.
Село Красна, що на Прикарпатті, ще за радянських часів здобуло слави "бандерівського". Тутешні воювали за незалежність України у лавах Української галицької армії, УПА та ОУН. А з початком бойових дій на Донбасі з Красної пішов воювати цілий взвод чоловіків. Усі служать на передовій, протистоять терористам на шахті Бутівка, у Зайцевому, Кримському, Луганському та Щасті.
Василя Бойка мобілізували одразу, як розпочалися бойові дії на сході країни. Його дружина тоді саме була вагітною. Василь розповідає: служив командиром гарматного розрахунку у 72-ій механізованій бригаді. І увесь час, що був на фронті, думав про первістка.
"Та солдатик татів, він тата ждав, дождався з війни. Він теж колись, як виросте, піде служити. Прадідо служив, дідо служив, тато служив, і він піде. І вуйко його там в АТО", – каже Василь.
Василева мати каже: навіть і не думала, щоб відмовити сина від служби: "Він в нас такий, що як він задумав, так і зробив".
Односелець Юрій Магрицький – батько трьох дітей. На початку АТО зголосився добровольцем одним із перших. Після демобілізації взявся волонтерити, щоб допомагати своїм побратимам.
"Як треба щось – дзвонять зі Сходу. То чим можемо – допомагаємо. Чи з їжі, чи техніки", – говорить Юрій.
Краєзнавці запевняють, у самому селі чи не в кожній хаті мешкають нащадки героїв. Лише в сорокових роках минулого сторіччя за незалежність України загинуло більш як сотня мешканців Красної.
Іван Кметюк, краєзнавець, розповідає: "Жителі села Красної, їх 110 чоловік загинуло. Вони були в боївках, були в сотнях. 20 їх загинуло у бою сотні Чайки 1945 року. Нічого дивного сьогодні немає, що на Сході України воюють хлопці. Їх живить той дух нації віками, починаючи від князівських часів і до наших днів".