fbpx

Зруйнована гвіздецька синагога відтворена в Музеї історії польських євреїв у Варшаві

Суспільство 21:37, 23.05, 2016

Історією синагоги, якої немає, але до якої можна потрапити завдяки її відображенню, поділилася франківська письменниця Софія Андрухович.

"Яка, виявляється, синагога була у Гвіздці! Дерев'яна і невеличка, але можна чітко відчути, що коли людина потрапляла досередини цього барвистого яйця, цієї писанки навиворіт, то опинялась в іншому вимірі, у внутрішньому інтимному королівстві", – пише в блозі про своє відкриття Софія Андрухович.

Збудована приблизно в 1640 році, дерев'яна будівля заввишки була 15 метрів, мала форму неправильного багатокутника, сконструйована частково як зруб, частково  як каркасна будівля, була оббита дошками і накрита ґонтом. Над центральною частиною здіймався восьмикутний купол, а центральна зала була обладнана двоповерховим Арон Га-кодешем і бімою у формі восьмикутної альтанки.

Склепіння, біма, Арон Га-кодеш і стіни були прикрашені поліхромними розписами, виконаними в 1652 році Іцхаком Бером, його сином Ізраелем бен Мордехаєм Шеном, а згодом, у 1729-му, відреставровані Іцхаком бен Єхудою га-Когеном із Яричева.

 

 

Ще гвіздецька синагога.

Світлину опубліковано користувачем Andrij Bondar (@andrijbondar)

 

Завдяки цим розписам синагога світилась усередині, має таке враження Софія Андрухович.

Зовні це була звичайна собі темна дерев'яна споруда, коробка, сільська будівля, що не привертала б особливої уваги і не обіцяла нічого. Але всередині все ставало інакше. Простір розгортався сувоями в нескінченність, подрібнювався на дрібні скельця, як у калейдоскопі, щоб творити додаткові можливості, підтекст і сенс. Всі ці розписи впливали м'яко і заспокійливо, незважаючи на строкатість, в них була легкість і навіть грайливість, але зовсім не легковажність. Вже навіть побувши трохи в приміщенні синагоги, навіть не придивляючись особливо до розписів, людина відчувала, що простір незамкнутий, відчувала, що її запрошено рушити в подорож.

Барвисті зображення відтворювали біблійні мотиви, що переплітались із цитатами і висловами зі священних книг. На стіні праворуч від Арон Га-кодешу були зображені стіл для прісних хлібів і менора. На інших стінах  ілюстрація до Старого Заповіту, символічні звірі  тигр, олень, орел, лев; медальйони з написами; ведмідь, який лізе на дерево за медом; вовк, який викрадає ягня; лелека, що несе в дзьобі вужа; білка; кролик; півень. 

Синагогу спалили вщент німці у 1941. Її більше немає і ніколи не буде. Але до неї можна потрапити.

Докладні рисунки будівлі і її конструкції, а також ретельно перемальовані розписи збереглись ще з кінця 19 століття завдяки художникові Каролю Машковському. А тепер відтворені і розписані склепіння і біма, а ще  конструкція даху під скляним ковпаком відкриті для ознайомлення в Музеї історії польських євреїв у Варшаві.

Цей музей облаштовано згідно з усіма засадами сучасних музеїв, що здебільшого демонструють не так реальні артефакти, як розповідають історію за допомогою можливостей мультимедій, дивують і розважають. Завдання Музею  зробити вступ до проникнення в тисячолітню історію євреїв у Польщі, історію взаємно переплетених зв'язків євреїв і поляків. Розповідаючи історію євреїв, музей розповідає історію поляків. І навпаки.

А ще, звичайно, він торкається певних аспектів української історії  виникнення штетлів і життя у них на східних територіях Речі Посполитої, побут євреїв в українських містах, винищення євреїв у часи Хмельницького, зародження хасидизму, Голокост, погроми євреїв у 20 столітті.

Ти приходиш до цієї величезної споруди і на кілька годин занурюєшся в її лабіринти. Все страшенно невимушено, ти не докладаєш жодних зусиль. Тобі не доводиться дисциплінувати себе й організовувати. Ти береш участь у грі, натискаєш на кнопки, продаєш хустинки і купуєш прянощі, порівнюєш різні типи мікви, йдеш справжньою вулицею, що викладена бруківкою, заходиш до кав'ярень, вокзалів і помешкань.

Тут враховано особливості людського сприйняття: коли увага починає притуплюватись  тебе чимось дивують або смішать. Після освітленої червоними спалахами зали про Богдана Хмельницького з цитатами з Натана Гановера потрапляєш на заспокійливу ринкову площу, де на стінах-екранах живуть своїм життям об'ємні люди. Ти можеш погортати оцифровані стародруки і зробити відбиток титульного листа одного з них друкарським пресом, можеш закомпостувати квиток на маленькій залізничній станції, яка з'єднувала кілька жвавих єврейських містечок Центральної Європи. 

"Я думаю про різні підходи до освіти, до викладу інформації. Про освіту класичну, дисципліновану й впорядковану, що передбачає послух і повну довіру учня до вчителя, який визначає й продумує шлях. І про освіту, яку диктує дедалі швидший темп життя і необмежений доступ до інформації  це радше можна окреслити як розвиток навички знаходити потрібні знання. Цей спосіб обіцяє наявність вільного простору, розвагу і гру. До того ж, учень тут вирішує здебільшого сам: що саме і наскільки ретельно він вивчатиме. Власне, ці два підходи добре поєднувати, а не протиставляти. Простір творчості і свободи, який виникає у грі, якнайкраще сприяє як засвоєнню інформації, так і розвитку й винахідливості  цю тему багато досліджували й аналізували", – ділиться письменниця.

Довідково: Синагога у Гвіздці  втрачена пам'ятка дерев'яної архітектури XVII ст. в смт Гвіздець Коломийського району Івано-Франківської області, відома зокрема настінними розписами. Знищена німецькими окупантами 1941 року. Пам'ять про цей майже забутий зразок єврейської культури була відновлена 2014 року завдяки реконструкції дерев'яного склепіння у варшавському Музеї історії польських євреїв.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl + Enter
Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: