В експозиції виставки "Шевченко", яка розгорнута в Краєзнавому музеї, Богдан Бринський представив еволюцію свого Кобзаря – від першого портрета Тараса Григоровича, створеного у 1989 році в академічній манері, до абстрактних робіт 2014-2015 років, де поет постає майданівцем і захисником України.
"Цю картину Бринський намалював 19 лютого 2014 року, коли ми вже знали про вісьмох загиблих на Майдані. Зробив її трохи більше як за якусь годину, а малював весь у сльозах", – розповідає про одне з найсильніших в емоційному плані полотен товариш художника, самооборонівець Михайло.
Пригадує, що "Шевченка з Небесною Сотнею" – так між собою називають картину друзі Бринського – хотіли придбати американці, пропонували 20 тисяч доларів. Але Богдан відмовився продавати. "Занадто сильний виплеск емоцій", – відрубав тоді він.
"Шевченко 50 на 50 драматичний та іронічний, таким він був у житті, і таким я намагався його подати. Роботи останніх років – це все тяжкі роботи. Одна з найважливіших, як для мене, робіт останнього часу – Україна з Шевченком поборюють двоголового Змія, – показує Богдан Бринський. – Вірю, що ми всі разом довживемо ще до того часу, коли той Змій буде поборений".
Художник додає, що прагнув розбавити ту темноту, в якій жив Кобзар і в якій тепер живемо також і ми, світлом та любов'ю.
"І світло, і любов були йому, Шевченкові, так само притаманні, як і піднесення та боротьба, – каже художник. – І зараз ми теж так відчуваємо, як колись він відчував. І в цьому Тарас Шевченко є для нас теперішніх дуже близьким, зрозумілим, рідним".
"Це – у вінок Кобзареві, – обводить рукою портрети та квіткові абстракції Богдан Бринський. – Бо Шевченко – це передовсім любов. Любов багатовимірна: від Батьківщини до жінки".
