Перше видання – поетична книга "Карпати на трьох" Петра Мідянки, Назара Федорака та Івана Зеленчука, повідомляє видавець.
За словами видавця Василя Карп'юка, перша презентація нового видавництва "Брустури" відбудеться восени на книжковому форумі у Львові.
Фрагменти з передмови Ростислава Чопика:
"Гуцулский дух – кров в жилах стине!" – абсолютно органічне, автохтонно-питоме життя в мові, природі, духові Гуцулії. Такого не придумаєш "погуцулившись", навмисно, – задля такого треба в горах родитись. І те, що тут жартома, не закасує поетичного флеру, не розвіює аромату суґестії, а нагадує радше "розумний жарт" "Енеїди", ствердившись у якій, Котляревський написав класицистичну "Наталку Полтавку". І Василь собі так: по бурлескно-травестійних Чугайстрових бріхнях взявся плести класичні вінки сонетів. Як ви вже читали, їхній зірковий статус Мідянка кваліфікує "у чотири сплети". Тобто особливо старанно, празниково, адже на будень вистачає заплітати косу і трьома пасмами, нашвидкуруч.
___________________
Мідянка знає, що каже, бо вже й сам класик. Та при цьому трішки заздрить "набіло" криворівському війтові-дебютантові. "Йому на Криворівни кожний свій: Заїжджі гастролери і поети… Шестипелюста сволока розета, Різьблена бартка і вівчарський кий…" (а ще: колядники, серед котрих одвічно-довічним Березою; гімназисти, серед котрих довгий час викладав; краєзнавці, з котрими досліджує та видає гуцульську духовну спадщину, тощо).
Переливчаста "срібна земля" – не тверда соборницька Гуцулія. Якщо Зеленчук має право спокійно гуцулізувати «все, що рухається», у Львові чи в Києві, не переживаючи, що його діялект і місцевий патріотизм можуть викликати ефект не лише естетичний та лінгвістичний, то Мідянці доводиться "українізувати" своє Закарпаття, апелюючи до соборницьких тем і пишучи таки літературною мовою, хоч і щедро інкрустованою місцевою колорито-екзотикою.