"Навіть Макс Нефьодов, один з найбільш адекватних представників нашої влади, щиро радіє і називає перемогою рішення Уряду… передати в концесію. Тобто передати ліси в приватне управління", – пише еколог Петро Тєстов, який зараз вивчає лісові господарства США.
56% лісів США перебуває у приватній власності, але більшість цих лісів зосереджена на сході, де їх приватизували ще до XIX століття – а на заході переважають вже державні ліси. Чому?
Вгорі – структура права власності на ліс у західних штатах, внизу – у східних.
Синім позначено державні, зеленим – приватні ліси.
Бо західне узбережжя США освоювалось на століття пізніше за східне, і вже в 1891 році Уряд США зрозумів, що ліси – це національне багатство, і створив систему National Forest. Тим самим зупинивши передачу лісів в приватну власність.
Ситуація в приватних лісах США значно гірша, ніж в лісах України.
Еколог підкреслює: національні парки та інші природоохоронні території – це інша категорія земель. Мова йде саме про аналоги наших лісгоспів.
Після того ніхто вже і не думав, аби далі передавати комусь державні ліси. А в 70-80 роках ХХ століття відбулась повна переорієнтація лісового господарства США з заготівлі деревини на збереження лісів, розвиток рекреації та забезпечення екосистемних послуг.
Читайте також: Праліси Карпат: Європа просить зберегти
Чому? Бо американці вміють рахувати. І розуміють, що екосистемні послуги, які надають ліси, більш важливі, ніж кошти від реалізації деревини.
Звісно, там проводяться і рубки. Переважно з метою забезпечити деревиною та робочими місцями місцеве населення та переформувати похідні вторинні ліси в наближені до природніх. Але отримують від рубок американські лісники менше коштів, ніж від туризму!
Зараз федеральний уряд витрачає значні кошти на діалог з власниками приватних лісів, аби вони почали вести лісове господарство більш ощадливо.
А от наш Уряд продовжує повторювати помилки 100-річної давності, ігноруючи природоохоронні аспекти і намагаючись максимально експлуатувати природні ресурси. Що в найближчій перспективі обов'язково "гикнеться", і на виправлення старих помилок та відновлення природи треба буде витрачати значні кошти.
"Зараз надворі XXI століття. І "ресурсний" шлях розвитку – це шлях в минуле!" – підкреслює експерт.