Михайло Глагович, доцент кафедри дитячої хірургії Івано-Франківського медичного університету, завідувач хірургічного відділення в обласній клінічній дитячій лікарні, член Проводу Івано-Франківської обласної організації політичної партії Правий Сектор, боєць ЗСУ звернувся до земляків із відкритим листом. Його опублікував ПС на своїй сторінці у Фейсбук.
Подаємо без змін.
ЛИСТ З ФРОНТУ
"Вже практично на фінішній прямій знаходиться перша хвиля четвертої черги мобілізації та одночасно розпочалась друга хвиля часткової мобілізації. Всі, мабуть, пам’ятають, як гарячкували деякі представники нашого суспільства стосовно відправки мобілізованих в зону АТО без всякої підготовки та закликів до відмови від мобілізації. Розуміючи шалений деструктивний інформаційний вплив Росії на свідомість українців щодо вищеописаних подій, я вирішив поділитись власними враженнями про мобілізацію.
Отримавши повістку про мобілізацію 28 січня 2015 року, я пройшов медичну комісію і 1 лютого 2015 року прибув до призовного пункту м. Івано-Франківська. Того ж дня також прибули інші мобілізовані нашої області різного віку. Після уточнення списків та оформлення необхідних документів ми відбули на полігон. На місце призначення прибули після обіду. Біля КПП знаходилось ще декілька груп мобілізованих з різних міст України: це Дніпропетровськ, Харків, Одеса, Херсон, Вінниця, Київ, Миколаїв, Рівне, Мукачево, Луцьк, Львів та інші. Начальник пункту прийому особового складу розпитав про проблеми зі здоров’ям і наголосив, щоб відразу все вирішували з медиками під час розподілу. Двоє мужчин із моєї групи повернулися для дообстеження в Івано-Франківськ. Після розподілу по роду військ нас переодягнули в нову форму, кожному видали речовий мішок, котелок, флягу, ложку та кружку. Також оформили банківські карточки для отримання заробітної плати (в середньому 3 тисячі гривень на місяць).
Ще під час строкової служби я був на посаді заступника командира взводу в учбовому саперному батальйоні, а тому розподілили мене за військовою спеціальністю інструктор-сапер. Ввечері того ж дня я вже прибув у наметове містечко, що на полігоні, де дислокувалися сапери. Наступного дня я був призначений командиром одного із взводів.
Умови для проживання польові, намет на 25 чоловік, кожен обладнано двома пічками – "буржуйками", які цілодобово опалюються черговим по намету. Хоча на вулиці в лютому було досить холодно, в наметах відчувалося тепло і досить комфортно. Сніданок тривав годину і розпочинався о 6.30, обід з 13.30 до 14.30, а вечеря о 18.00-19.30. Загалом кухня гарна, у випадку навчань на полігоні, куди не вивозять обіди, видавали сухий пайок із гарячим чаєм. Одним словом, годують в армії краще, як декого вдома.
Настрій у мобілізованих різний, але в основному хлопці налаштовані патріотично. При зустрічі різних груп постійно лунає вітання "Слава Україні", а у відповідь – "Героям слава".
Відразу з наступного дня мобілізації розпочалися навчання. Проводилась загальновійськова теоретична підготовка, спеціальна теоретична підготовка із демонстрацією різноманітних підривних середників, мін, капсулів детонаторів, мінних універсальних підривників і тому подібне. Широко використовується методична література та відеодемонстрації. Особисто мене вразив той факт, що в зоні АТО противник використовує касетні та фугасні протипіхотні міни, які заборонені в усьому світі як антигуманні. В Україні їх повністю знищили ще 15 років тому, а Росія теоретично їх не має, але учасники АТО з ними зустрічалися (невже це інопланетяни їх туди закинули?) Через тиждень розпочались практичні навчання. На практичних заняттях вивчались практично усі види зброї та техніки, проводилась тактична підготовка, психологічна перевірка (це коли над тобою вперше в житті проїжджає танк), а також проводились стрільби із автомата, кулемета, гранатомета, метання гранат та ін. Все ж найбільше уваги зосереджено на спеціальній підготовці.
Стосовно саперів, слід відмітити, що на першому місці знаходиться власна безпека, проводиться ознайомлення з усіма видами вибухових речовин, правилами поводження з ними та найоптимальніші умови їхнього використання. Досить якісно проходить вивчення різних типів протипіхотних та протитанкових мін із безпосередньою їх демонстрацією та способами встановлення і знешкодження, або знищення. В програму входить також вивчення будови та різноманітного маскування саморобних вибухових пристроїв, які використовуються противником в зоні АТО. На підривній справі кожен особисто працює з різними типами вибухової речовини та під контролем керівника занять різноманітними методами здійснює підриви, доводячи свої навики до автоматизму. Також вивчається будова різних снарядів, включаючи ракети від установки "Град", котрі можуть підлягати знищенню при розмінуванні. Це необхідно для того, щоб кожен чітко знав, як правильно і в якому місці встановити вибухову речовину для знищення знахідки.
В програму навчання обов’язково входять такі практичні питання, як супровід колони та її захист, прикриття побратимів та розподіл секторів вогню, захоплення та очистка приміщень, ведення бою в населеному пункті, ведення вогню із різної техніки, відпрацювання десантування з бойових машин з одночасним веденням вогню. Вивчаються принципи облаштування блокпоста та відпрацьовуються моменти роботи безпосередньо на блокпостах. Окремі заняття проводяться з надання першої медичної допомоги та способах винесення пораненого із сектору обстрілу. Окремо хочу зазначити, що боєприпасів для закріплення отриманих навиків є достатня кількість і кожен має можливість добре попрацювати.
Якщо порівнювати те, чому мене навчали під час строкової служби, і те, чому навчають сьогодні, – це дві великі різниці.
Сьогодні військова підготовка базується на досвіді, отриманому під час ведення бойових дій у сучасних війнах, в тому числі в зоні АТО, і спрямована на раціональність, чіткість, максимальну злагодженість та мінімальну кількість втрат особового складу. Заняття проводять військові, що безпосередньо брали участь у бойових діях як за кордоном, так і в Україні.
Однак є такі, на щастя, небагато мобілізованих, які недобросовісно відносяться до навчання. Дехто регулярно зловживає алкоголем – їх тут називають "Аватари", інша частина людей раптом згадує, що вони важко хворі і весь період навчання проводять в медичних пунктах. Одного разу я був випадковим свідком телефонної розмови: мужчина, який знаходився в Старичах, говорив із своєю дружиною, і сказав їй, що знаходиться в зоні АТО і йому терміново потрібно перевести 2 тисячі гривень на банківську картку. Коли почув, що дружина грошей не має, запропонував її продати корову – ось такий собі хитрий "Аватар".
Загалом все організовано на високому рівні. Командування миттєво реагує на прохання, зауваження та пропозиції мобілізованих і в найкоротші терміни все обіцяне виконує. Після закінчення навчання відбувається відправка по різних військових частинах України (в зону АТО відразу не відправляють нікого).
Ще до мобілізації мені часто доводилось чути наступне: "Нехай там воюють чоловіки з Донеччини та Луганщини, а ми будемо воювати на своїй території, коли окупант прийде до нас!" Я прекрасно розумів, що це результат спеціальної інформаційної операції Російської Федерації, скерованої на зрив мобілізації.
Насправді ж, все те, що відбувається зараз в Україні, – не просто локальне напруження ситуації на сході нашої держави між невеликою групою незадоволених людей та їх опонентів, а це йде справжня війна двох різних ідеологій. З одного боку, Українська світла ідеологія волі та незалежності, яка триває ще від часів Холодного яру та моменту створення УПА, з іншого боку – чорна загарбницька імперіалістична ідеологія московського Кремля.
А тому, іншими словами, власне зараз вирішується майбутнє всієї України, наших дітей, внуків та правнуків, і тільки від нас, свідомих українців, від нашої згуртованості та готовності на самопожертву залежить, хто переможе – добро чи зло.
І більшість мобілізованих власне так і розуміють свою місію. Вони залишають свої родини і з гордістю йдуть відстоювати своє майбутнє. Тому власне зараз необхідно якнайбільше наших мужчин навчити грамотно воювати, щоб запобігти невиправданих втрат в майбутньому.
Я особисто і мої побратими хочемо ще раз звернутися до тих, хто ухиляється від мобілізації
"Не бійтеся, станьте справжніми синами України! Не ховайтеся за спідниці жінок та матерів! Україна чекає Вас!"
Слава Україні!
Михайло Глагович