fbpx

Новий роман Процюка: у франківського письменника вийде свіжа книга

Культура 20:20, 22.03, 2017

Відомий франківський письменник Степан Процюк завершує новий роман про життя в 1970-х. У доробку письменника – понад 25 книг.

Свій новий роман "Травам не можна помирати" Степан Процюк вважає наразі найкраще написаним. 

"Мені завжди таким романом видається той, що найсвіжіше написаний. Зараз це – мій останній роман "Травам не можна помирати", який вийде влітку в одному київському видавництві. Про 70-ті роки в радянській Україні. Поки що він мені здається найкращим. Але в мене є багато простору для вдосконалення. 

І, здається, що сьогодні я чогось навчився трохи, але з другого боку, без кокетства кажу – я не чарівник, я лише вчуся. Бо з другого боку, коли ти перед чистим папером чи монітором, то буває, що той досвід десь зникає, щоб взяти правильно тональність, правильно те соло словесно затягнути, його почати. В мене є кілька незакінчених романів, і шкода, але воно все пішло не так. Так, я взяв неправильну тональність, за яку брався", – відвертий письменник. 

Найлегше, розповів Степан Процюк, йому написався роман "Троянда ритуального болю" про Василя Стефаника – за п’ять місяців. Найдовше писав роман "Руйнування ляльки". "Це дуже важкий психологічний твір з важкими сценами, який я писав три роки. Це, мабуть, найтяжчий мій роман", – каже він.

Нагадаємо, на початку березня Степан Процюк написав заяву про вихід із Національної спілки письменників України, вказавши, що причина світоглядна. В чому саме полягає ця причина, письменник зізнався Буквоїду. 

"Я вважаю, що в спілці давно не говорять суто про літературу, а про, деліткатно кажучи, організаційні питання. Вона взагалі задумувалася для певного нагляду за письменниками і виконувала за радянського часу таку функцію. Вона не змогла переродитися, хоч є там чимало талановитих письменників. І чим далі, я бачив, що спілку, на мій погляд, не можна реанімувати. 

І хай вона існує, але у паралельній зі мною реальності. В одному я прорахувався – не врахував, що це викличе певний, вже втомливий для мене інтерес… Мені писали багато письменників, що підтримували, хтось навіть вважав, що це зрада. Хоч я не мав ні з ким особистих конфліктів. Просто чекав ще кілька місяців. 

Окрім того, дописую роман "Травам не можна помирати", де йдеться про спілку письменників радянську, яку вона виконувала роль. І це також потягнуло за собою, це було додатковим фактором. Мої герої потягнули мене на цей вчинок", – розповів Степан Процюк. 

Читайте також: "Спілка – не Клуб Геніїв", – Євген Баран прокоментував вихід Степана Процюка з НСПУ
 

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl + Enter
Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: