Зустріч відбулася в рамках фестивалю історичної прози "Софія", який цими днями, 11 та 12 травня, вдруге проходить у Івано-Франківську.
"Історична тема в художній літературі сьогодні надзвичайно актуальна", – каже автор відомого роману "Століття Якова", що був екранізований минулого року, Володимир Лис. За його словами, доля людини у світі, – коли особистість живе, любить, страждає, бореться зі світом за своє життя і свою душу, – це ті речі, які зачіпають кожного. Тому що ставлять питання, на яке мусимо давати собі відповідь сьогодні – як історія впливає на долю людини і як людина може впливати на свою долю і на історичні події, які її зумовлюють.
"Показ історії через людину, її долю і її переживання – саме це важливо в художніх текстах. Бо саме такий ракурс дає розуміння історичних подій", – переконаний автор.
Володимир Лис познайомив своїх читачів з новим романом, який є умовним продовженням "Століття Якова" – "Діва Млинища". В тексті йдеться про події XIX-XX століть у волинському селі, точніше – у присілку Млинища, де живе Яків. І де, як виявляється, виріс та жив сам автор роману. "Закуток, де розігруються великі події, – означив головну лінію сюжету, що обертається довкола долі п'яти родин, Володимир Лис. – Ці історії переростають в історію Полісся і України". Щоправда, про героїв роману, що був екранізований, у завершальній частині трилогії лише згадують і розповідають інші герої.
Обоє авторів розвивають художні історії у своїх романах, відштовхуючись від реальних, документальних подій. Особливо виразно це прослідковується у книгах Людмили Гуменюк. Працюючи журналісткою, письменниця розгортає в повісті і романи людські історії, які трапляються їй в силу особливостей фаху. В такий спосіб створені романи "Вересові меди" та "Танець білої тополі", що отримали відзнаки літературного конкурсу "Коронація слова".
"Вересові меди" присвячені українському театру на Волині – театр заснувала і провадила подружня пара. Чоловіка розстріляли – він виявися родичем націоналіста. Жінку заслали в Караганду, де її сліди загубилися. Людмила Гуменюк наштовхнулася на цю історію, коли записувала інтерв'ю із тими, хто вижив у засланні і повернувся. Їй розповіли про незвичайну жінку, акторку, яка відбувала покарання. Згодом стало відомо, що артистка померла у 87 років у Караганді – відбула покарання, але доживала на засланні у бараці. Їй нікуди було повертатися. Ця історія стала основою роману.
Подібно виписаний "Танець білої тополі" – історія волинського хлопчика, який народився без рук. У житті він був знаменитим костоправом – тисячі людей привозили недужих, яким він допомагав. Наприкінці життя чоловік розповів журналістці про перипетії свого життя – шлях від комсомольця й зв'язкового Красної армії до бійця УПА. У книзі ця драматична доля – лише одна із сюжетних ліній.
"У кожного покоління – свої випробування", – розмірковує Людмила Гуменюк.
На фестиваль "Софія" до Франківська письменниця привезла зовсім «свіжу» книгу – збірку повістей. "Маленькі повісті про любов", – означила авторка. І додала, що то не жіноча проза. Йдеться про історії вищої любові, ніж кохання. Кожна з цих повістей також має реальне підґрунтя і "прив’язана" до реальних історичних подій. Збірка "Етюд з метеликами" – про історії стосунків, вважає письменниця.
Чи може людина зберегти особистість в чорториях історії, чи може протистояти безжальному молоху подій – це одна з провідних тем цьогорічного фестивалю "Софія", відзначив співорганізатор, модератор зустрічі Степан Процюк.
"В час переважання культури розваг і видовищ фестиваль занурює в історичне середовище, засобами художньої літератури відновлює історичний контекст і дає змогу зрозуміти логіку подій і особливості часу, який ми зараз відкриваємо для себе", – сказав Процюк, маючи на увазі Україну та українців у XIX-XX ст.
Фестивальна локація завтрашнього дня, де також відбудуться зустрічі і презентації, – Педагогічний інститут ПНУ, Бандери, 1.