fbpx

Різдвяні історії відомих прикарпатців: Імбирне печиво від Ольги Деркачової

Стиль життя 22:32, 03.01, 2016

Друга з добірки історій до Різдва, яку зібрав КУРС, – про віру та довіру, увагу та любов один до одного. Франківська письменниця Ольга Деркачова вірить у різдвяних янголів і вважає, що саме вони приносять дух Різдва. І, поміж іншим, колись обдарували людей рецептом імбирного печива.

Потреба в родині на Різдво – про це її історія з Петриком і Оленкою. Ці малі, стверджує Ольга Деркачова, – франківці. "А ви знаєте, як зустрінуть Різдво люди за вашими стінами?"  запитала письменниця перш ніж поділитися ангельським переписом.

 Витягни руку з кишені! Як тобі подаватимуть?  У церкві завершилася служба, і люди почали повільно виходити. Дехто клав у долоньку Оленки кілька копійок. Декому з них Петрик розповідав, що мама п’є, тата нема, а вони хочуть їсти. Дорослі кидали гривню і йшли.

"А на Різдво буде сніг?" – допитувалася дівчинка. "Обов’язково,  втішив молодшу сестричку Петрик. – На Святвечір, коли всюди запалають вогники, люди перестануть сваритися і запанує тиша. Янголи дивитимуться з неба на ці вогні і на тишу, а потім захочуть роздивитися ближче, будуть дуже поспішати, штовхатимуться, і коли ти побачиш першу пір’їну-сніжинку, знай, що то янголи спускаються на Землю. Тому снігопад на Різдво – це не простий снігопад: це до нас спускаються янголи".

Хлопчик пригадав, як колись бабуся напередодні Різдва так само розповідала про різдвяних янголів і пекла імбирне печиво.

Улюблене Петрикове імбирне печиво. Бабця змішувала мелені кардамон, гвоздику, корицю та імбир. Потім висипала до миски борошна, в іншій розтирала цукор та масло, мед та яйце. Петрик збивав усе це і весь час перепитував: а що далі? А далі вони з бабусею місили тісто, що пахло Різдвом. Найважче було вичікувати дві години під холодильником. "Дві години",  суворо наказувала бабуся. І Петрик пильнував ці години, час від часу зазираючи до холодильника перевірити, як там холоне імбирне тісто.

А потім починалися справжні дива  він вирізав ялинки, зірочки, сердечка. Петрик намагався розгледіти крізь потьмяніле скло духовки, як же вони печуться, але ніяк не міг вловити саме ту мить. Лиш аромат, що розливався кухнею, а якби відкрити вікно, то мабуть, різдвяні теплі пахощі розлилися би вулицями і все місто, всі люди пахли би Різдвом.

Старий священик підійшов до хлопчика, що тупцяв біля церкви.

"Дитино, ти хочеш їсти?"  "Ні, мені треба попросити Бога про сніг, але я не знаю як".  "А для чого тобі сніг? – "Не мені – Оленці. Вона повинна знати, що на Різдво янголи спустяться на землю". – "Просто зайди і попроси". – "І більше нічого не треба?"  "Ні. Лиш одна умова: треба просити серцем. Бог чує серце, а не слова".

На Святвечір дівчинку неможливо було відтягнути від вікна. "Тиша вже є?" – спитала Оленка. "Тсс!"  приклав палець до губ Петрик. 

Раптом все зупинилося: завмер годинник, стихли голоси сусідів за стіною, не було чути телевізора. І пішов сніг – посипалися величезні сніжинки.

Поки Оленка махала невидимим різдвяним янголам рукою, Петрик заплющив очі і просив маленького Ісусика, щоби повернулася мама  не з чергової п’яної гулянки, а по-справжньому. А Оленка шепотіла своєму янголові, який хороший Петрик і щоби янгол зробив щось хороше для нього. Діти заснули і не відчули, як янгол зібрав з їхніх щічок сльози і опустив їх у мамине серце. Вони пропекли його, і вона прокинулася. По-справжньому. З відчиненої кватирки, за якою йшов сніг, до кімнати війнуло пахощами імбирного печива – пахощами родинного Різдва.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl + Enter
Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: