Франкову повість автори коміксу – румун та француз українського походження, Міхай Тимошенко та Кирило Горішній – розділили на два томи графічного роману. Наразі у львівському видавництві "Леополь" вийшов друком перший том.
Його створювали три роки. Художник – Міхай Тимошенко, адаптація Франкового тексту – Кирило Горішній. Концепція – спільна, підкреслив Кирило Горішній. Власне він подав ідею популяризувати в Україні комікс як жанр.
"Ми з Міхаєм тут, в Україні, – емігранти. Нас, окрім українського походження, об’єднує ще й те, що в обох дружини зі Львова. Живучи у Львові, я, чесно кажучи, скучав за коміксами, які дуже популярні у Франції. Захотілося порушити тутешній стереотип, що це такий собі легкий жанр, щось дитяче. Комікси у Франції вважаються справжньою літературою, яка дає змогу серйозно подати класику чи історію", – розповів Кирило Горішній.
Автори почали співпрацю зі серії коміксів у листівках і плакатах. Коли добирали твір для книги, зупинилися на прозі Франка, відзначив Кирило, щоби в такий спосіб привабити не надто доброзичливого до коміксів українського читача.
"Коли ми занурилися у твори Івана Франка, то відкрили геніального письменника. Звісно, виростаючи в діаспорі, ми вчилися читати і любити Франка. І любили, але не знали. Бо був це "Лис Микита" і "шкільні оповідання", ще трохи лірики. Все решта відкривали вже у Львові", – відвертий автор тексту графічного роману за мотивами Франка.
Обох авторів привабила повість "Герой поневолі", оскільки в ній зображалися універсальні події і подавалися універсальні цінності. Відтак контекст графічного роману – це революція 1848 року, "Весна народів" у Європі, зокрема переформатування Франції, Німеччини та Австро-Угорської імперії.
"Це боротьба народів за універсальні цінності – свободу громадян, солідарність між революціонерами, а для львів’ян передовсім боротьба за національні права. Всі ці цінності – позачасові і залишилися актуальними досі", – вважає Кирило Горішній.
У книзі, яку автори позиціонують як серйозний комікс, вони намагалися якнайретельніше зберегти Львів 1848 року – той австо-угорський Лємберг, який знав і бачив Іван Франко і який у наш час уже цілком втрачений.
"Я намагався в малюнках показати Львів того часу. А Кирило редагував текст Франка так, щоби по-максимуму зберегти оригінальну мову автора і в той же час зробити її зрозумілою сучасному читачеві. І з обох боків ми старалися зберегти автентичність історії. Шкода, що це неможливо, бо ми не маємо машини часу, щоби повернутися в ту добу. Але я думаю, що уявний Львів 1848 року зберігся", – каже художник Міхай Тимошенко.
Комікс про революцію 1848 року можна вважати романом із політичним підтекстом, вважає Міхай Тимошенко. На його думку, власне це має бути цікаво для всіх.
"Історія завжди повторюється. Паралелі завжди були. Цей проект, який ми обговорювали п’ять років тому, а почали малювати три роки тому, передбачав революцію, хоч вийшов після неї, – абсолютно серйозний Міхай Тимошенко. – Виставка малюнків була ще до революції. Ми не агітували нікого, ні. Але суть революцій в тому, що люди, які хочуть змін, хочуть зберегти якісь ідеї, вони будуть за них боротися. Незалежно від часу. Так було завжди. Так є тепер. І так буде в майбутньому. А те, що Львів часто був авансценою таких подій, думаю, що це близько і цікаво нам усім".
На думку художника, саме читання твору може багато чому навчити. А читання малюнків – наштовхнути.
"Сама назва твору – "Герой поневолі", вже з неї можна починати проводити історичні паралелі. У нас зараз дуже багато таких самих "героїв поневолі". Але висновки залишимо читачам", – каже співавтор проекту.
Продовження цієї історії, другий том графічного роману "Герой поневолі", автори планують видати через рік.
"Формат розділити твір на кілька томів і публікувати як серію наразі дуже популярний у Європі. Люди з нетерпінням будуть чекати другий том, читаючи перший. Хто не зможе чекати, той знайде оригінальний твір Франка і його прочитає", – зазначив Міхай Тимошенко.
За його словами, такий підхід найчастіше використовують в кіноіндустрії. Як приклад він наводить кінотрилогію "Хоббіт". "Люди чекали три роки і ми бачимо, наскільки за цей час зріс продаж книжок. Так що це є добрий, хоч і не дуже звичний іще для українців, підхід", – підсумував художник.