четвер, 27 липня

Станиславівські оголошення: таємниці старих фотографій

Розглядаючи старі фото, можна дізнатися, що селфі – це не сучасний винахід, адже ними бавилися ще наші предки. Та й прообраз "фотошопу" існував ще у давні часи. Проте сам процес творення фотографій у минулому суттєво відрізнявся.
Оригінальний портрет з "відрізаною" головою. Оригінальний портрет з "відрізаною" головою.

В Станиславові початку ХХ ст. людина з фотоапаратом ще була рідкістю і викликала велику зацікавленість публіки. На давніх поштівках з видами міста часто можна побачити юрбу цікавих, які спостерігали за роботою фотографа.

Газета "Кур’єр станиславівський" в 1904 р. назвала фотоапарат атрибутом золотої молоді. "Ось іде якийсь молодик у справжньому капелюсі "панама", що на голові виглядає як капшук для тютюну. Його шию обрамлює високий комірець, який підпирає вуха, а пелерина з каптуром нагадує одяг середньовічних трубадурів. В одній руці він тримає фотографічний апарат, в іншій – палицю зі срібним наконечником. То представник нашої "золотої молоді", якого ще називають "принцом".

Чому фотоапарат вважався ознакою заможності, легко зрозуміти, якщо дізнатися про його ціну в тогочасному місті. Хороший фотоапарат вартував близько ста корон, хоч давня реклама пропонувала й дешеві, чия ціна не перевищувала дві корони. В 1905 р. в Станиславові з’явилися в продажу кишенькові фотоапарати по 30 корон "з найкращим об’єктивом і трьома касетками".

Одним з найкращих магазинів фототоварів вважалася крамниця Станіслава Рутковського, що знаходилась на знаменитій лінії А-Б на першому поверсі кам’яниці Ґартенберґів, що стояла перед пасажем. Тепер це початок вул. Незалежності, будинок до наших днів не зберігся.

Станиславів фотографія

Магазин Станіслава Рутковського на лінії А-Б в Станиславові

Як бачимо з реклами, розміщеній в газеті "Кур’єр станиславівський" від 19 травня 1901 р., у крамниці Рутковського продавалися фотографічні апарати різної конструкції й різне приладдя за винятково низькими цінами. Для фотографів-аматорів власник обладнав "темну кімнату" для проявлення знімків.

В крамниці Рутковського можна було також замовити портрети на коштовних тканинах – атласі, шовку чи оксамиті. Такий портрет виготовлявся за наданим фотозображенням. Продавалися тут також канцтовари, папір і друкарські машинки. В 1909 р. пана Рутковського звинуватили в тому, що він продавав у своєму магазині товари пруського виробництва. Польська громада міста була вороже налаштована до прусів і закликала бойкотувати їхні товари, та й взагалі в ті часи всіляко закликали підтримувати місцевого виробника. Тож власник мусив давати офіційне спростування й доводити, що в його крамниці переважають товари крайового виробництва.

В кінці ХIХ й на початку ХХ ст. фото ще не були такими поширеними, тож "ставання до фотографії" для багатьох було справжнім ритуалом, хоч інколи й виснажливим. Апаратура була недосконалою, і клієнтові доводилось тривалий час позувати, стоячи чи сидячи непорушно. Найважче це давалося маленьким дітям.

Дуже популярними були посмертні фото, при цьому померлу людину часто фотографували так, неначе вона була живою. Тіло закріплювали у сидячому чи навіть стоячому положенні за допомогою спеціальних пристроїв. Очі померлого залишалися відкритими.

Мода на фотографії "postmortems" була поширена в Європі ще в 19 ст. Захопила вона і Станиславів 

Зображення старанно ретушували, тому особа справді виглядала майже як жива. І лише неприродне положення рук чи ніг видавало, що це посмертне фото. Такі портрети робилися з найкращих міркувань – зберегти пам'ять про близьку людину для нащадків.

Існували й певні правила для хорошого фото. Найчастіше позували з серйозними мінами, широкі посмішки на давніх світлинах можна побачити рідко. Пози були чітко вивіреними. Якщо фотографували сестер чи братів, їх часто вбирали в однаковий одяг.

Ті, хто бажав проявити оригінальність, замовляли  "екстравагантні" портрети, наприклад з відрізаною головою. Голова на фото вирізалася ретушером і приклеювалась так, ніби модель її тримає.

Станиславів фотографія

Інколи поряд з клієнтом розміщали чийсь напівпрозорий силует, від чого здавалося, що поряд знаходився привид. Проте деякі любителі фото чудово обходилися без сторонньої допомоги й фотографували себе самі за допомогою дзеркала чи тримаючи фотоапарат у витягнутій руці.

Станиславів фотографія

Селфі перед дзеркалом. 1910 р.

І в них виходили справжні селфі, нехай не такі якісні, як сучасні. Недаремно кажуть, що нове – це добре забуте старе…

Олена Бучик

КОМЕНТУВАТИ