неділя, 30 квітня

Станиславівські оголошення: цукерник-шахрай і довірлива мільйонерка

Репутація кафе може бути різною, але не кожен його власник зуміє стати найскандальнішою особою в місті. Станиславівському кондитеру Владиславу Червінському це вдалося. А як добре все починалось!
Кам Кам'яниця Худерського (справа). Поштівка з колекції З. Жеребецького.

Владислав Червінський прибув до Станіслава в 1868 р., до того жив на польських територіях, які належали Російській імперії. Спочатку він працював у закладі Виспянського – одній з найстаріших цукерень в історії нашого міста. Продовжив кар’єру в кондитерській свого шваґра Кароля Ертля (нині вул. Мазепи, 1). З ним Червінський згодом розсварився й відкрив свій власний заклад у будинку Худерського по вул. Тисменицькій. Так тоді називалася сучасна вул. Незалежності, зараз це будинок № 5. Для відкриття закладу власник використав посаг дружини. Справи в новоствореній кондитерській ішли добре, вона приносила близько чотирьох тисяч злотих ринських у рік.

Як бачимо з оголошення в газеті "Хроніка" від 19 грудня 1880 р., асортимент цукерні був досить різноманітним. Тут можна було придбати солодкі прикраси для ялинки майже сорока ґатунків, двадцять видів карамельок у кольорових обгортках, різнобарвні цукерки, пряники з натуральною глазур’ю, нешкідливою для дітей. Кондитер пропонував також різноманітні торти, штруделі, рогалики з маком, горіхами, мигдальною масою та трояндовим повидлом, пляцки з сиром, а також "паризькі" цукерки у коробках, з десертними й фруктовими начинками. Доповнювали асортимент французькі, голландські й місцеві лікери та справжній ямайський ром. В рекламі власник висловив надію, що публіка, як і в минулих роках, довірятиме його кондитерській майстерності.

Але в останньому десятиріччі ХІХ ст. щось пішло не так. Про шановного цукерника містом поповзли темні чутки. Начебто він брутально поводився з дружиною та прислугою, завзято грав у карти і при цьому ще й шахраював. Більше того, він дозволив собі привласнити забутий гаманець одного з гостей цукерні. Ще один гість поскаржився, що в цукерні в нього невідомо куди зникли 200 злотих ринських. Синок цукерника Казимир теж активно грав у карти, а коли працював практикантом у Міщанському банку, його звідти вигнали за сфальшування документа на кругленьку суму.

Ситуація ще більше погіршилася після смерті дружини Червінського. Як писала преса, кондитер завжди вмів подобатися дамам. В 1897 р. він через спільних друзів познайомився з багатою вдовою – Теофілою Фоґтовою. Вона мала у Львові дві кам’яниці, солідну суму в цінних паперах і значні відсотки від вигідно вкладених чоловіком коштів. Пані Фоґтова в дуже молодому віці вийшла заміж за високого посадовця, значно старшого за себе, а після його смерті вирішила вдруге одружитися. Вона була не дуже привабливою, мала близько 45 років, але виглядала на всі 60. Незважаючи на це, спритний Червінський уже на першій зустрічі запропонував їй руку, серце і… попросив позичити гроші.

Поважній вдові не сподобалась така поспішність кавалера, і вона холодно повідомила Червінському, що взагалі не збирається одружуватись. Проте вже невдовзі дала себе вмовити і позичила своєму нареченому спочатку 5 тис. злотих ринських, а потім ще 18 і 12 тис. Після останньої позички Червінський зовсім перестав відвідувати наречену, написавши їй, що зламав ногу. Але до неї дійшли чутки, що він цілком здоровий і збавляє час у товаристві жінок легкої поведінки. Розлючена пані приїхала до Станиславова з наміром влаштувати гучний скандал. Але спритний цукерник і тут зумів викрутитися й навіть знову видурив у вдови чергову позичку. Потім з чистої сентиментальності попросив у нареченої "на пам'ять" зразок її підпису.

Лише випадково пані Фоґтова виявила, що насправді вона підписала… дарчий акт на цінні папери вартістю 35 тис. злотих! Назвавши "коханого" шахраєм, обурена жінка звернулася до суду. В 1899 р. у Львові розпочався гучний процес, за ходом якого з цікавістю спостерігали мешканці Львова й Станиславова. На той час кондитеру було 50 років. Щоб судді не відібрали в нього нерухомість для виплати боргу пані Фоґтовій, Червінський уклав фальшивий контракт на продаж своїх будинків. Але це йому не допомогло.

За шахрайство цукерника-шахрая було засуджено до чотирьох років ув’язнення. Судові процеси, пов’язані з його нерухомістю, тривали аж до 1901 р., а наступного року його будинки по вул. Романовського, 1, 2 і 5 (нині вул. Гаркуші) продали з аукціону. Придбав їх щасливий суперник Червінського, такий собі пан Тітц зі Львова, за якого вийшла заміж пані Фоґтова. 

Важко сказати, що перетворило поважного цукерника на шахрая, мабуть, це була пристрасть до азартних ігор. На жаль, преса не повідомляє, як склалася його доля після відбуття покарання, але цукерня Червінського назавжди припинила свою роботу. 

Олена Бучик

КОМЕНТУВАТИ