Кам’яниця збудована близько 1880 р., а її першим власником був адвокат Й. Розенберґ. Після його смерті нерухомістю володіла вдова пані Розенберґова. До 1890 р. будинок винаймала міська пошта, пізніше одним з орендарів було військове казино – щось на зразок клубу, де військові відпочивали, влаштовували концерти.
Тодішні люди в погонах вигадували цікаві розваги, які свідчили про їхню креативність і почуття гумору. Популярним був такий музичний номер: військовий музикант награвав різні мелодії, а хтось з офіцерів робив замальовки, що ілюстрували ту чи іншу музичну композицію. Наприклад, якщо лунав марш Мендельсона, офіцер малював шлюбну церемонію, амурчиків чи кайдани – в залежності від того, які асоціації в нього викликав весільний марш. Проте одного разу ця культурна розвага ледь не стала причиною гучного скандалу.
В січні 1900 р. на одному з вечорів музикант заграв марш Домбровського "Jeszcze Polska nie zginęła" (сучасний гімн Польщі), а офіцер зобразив п’яного поляка, що ледь тримався на ногах, і жебрака в лахмітті. Під малюнком художник вказав, що то "найбільший польський банкір". На вечорі було немало офіцерів-поляків, а також цивільних гостей, і деякі з них почулися ображеними в своїх національних почуттях. Щоб заспокоїти публіку і уникнути скандалу, присутній на вечорі генерал був змушений заборонити офіцеру робити подальші замальовки.
В 1903 р. в будинку розмістився ресторан і кав’ярня "Рояль" (від франц. royal – королівський). "Велика зала імпонує своїм облаштуванням, тут щовечора відбуваються чудові концерти оркестру 24-го полку піхоти. Гарні й комфортні бічні приміщення, в яких міститься також кав’ярня з двома більярдами. Весь заклад має великоміський вигляд", – так описувала його преса.
Як бачимо з реклами в "Кур’єрі Станиславівському" від 24 травня 1903 р., в новоствореній ресторації і кав’ярні можна було насолодитися пивом "Штайнбрухське" з угорської броварні, заснованої в 1854 р. До речі, броварня успішно функціонує і в наші дні й випускає пиво під марками "Dreher" і "Arany". Реклама зазначає, що саме це пиво отримало гран-прі на виставці в Парижі. Власник закладу Т. Фішер обіцяв також чудову кухню від професійного шеф-кухаря, великий вибір напоїв найкращої якості і дбайливу обслугу. Нумерація будинку за століття змінилася – тоді адреса кам’яниці була вул. Собєського, 28.
Згодом український "Зв'язковий банк" придбав цю кам’яницю за 54 тисячі корон для "Руської бесіди” – українського культурно-освітнього товариства. Сам банк теж розмістився в цій же будівлі.
В 1906-1908 рр. українська гімназія ще не мала власного приміщення, і частина класів та кабінет директора Миколи Сабата знаходились у цьому будинку. Очевидець згадував: "Другу половину тої реальності займала третьорядна ресторація. Великий зал ресторану був відгороджений лише стіною, ґанок був спільний. Можна зрозуміти немислимість учительської праці в цих умовах". В той час у будинку виступав з лекціями історик Іван Крип'якевич, працювала музична школа товариства "Боян" під керівництвом композитора Дениса Січинського.
Сучасний стан будівлі по вул. Січових Стрільців, 24
В наш час у кам’яниці працює популярна піцерія "Тіп Топ". Схоже на те, що власники закладу обізнані з історією будівлі, бо в банкетному залі одну зі стін прикрашає портрет Івана Франка. Проте офіціанти кажуть, що молоді відвідувачі не особливо цікавляться тим, чому ж у піцерії висить портрет великого поета.
Олена БУЧИК