З акцією "Велика українська хода" містами держави їздить волонтер з Києва Катерина Валевська. З 14 вересня 2014 року жінка єднає національні прапори, серед яких чимало стягів, подарованих військовими або написаних на честь полеглих бійців. 27 жовтня Катерина завітала у Рогатин і буквально закутала площу Роксолани у блакитно-жовту атмосферу. Навколо засяяли українські прапори, підписані у різних куточках держави. Перехожі з зацікавленням розглядали їх і мали змогу занотувати власні звернення до Бога, Батьківщини та її захисників, інформує "Рогатка".
"Це акція на честь Героїв Майдану та учасників АТО заради миру і перемоги України, – розповідає організатор Катерина Валевська. – Від міста до міста, від бригад до батальйонів єднаються прапори, на яких пишемо побажання, щоб силою думки, віри і молитви зупинити в Україні війну. Сьогодні рівно 80 днів, як ця хода крокує зі Сходу на Захід. Крім того, відбулась історична подія: ми підняли усі 245 прапорів на найвищу точку України – Говерлу. А до цього підняли їх до Богородиці, щоб якнайвище до Неба донести думки українців, просити миру і перемоги. Позавчора 100 прапорів я вже передала у музей Гуцульщини у Верховині. Зараз у Рогатині підписуємо 247 стяг і рухаємось у сторону Сходу. На третю річницю Майдану усі прапори розгорну на Алеї Небесної сотні, а потім також передам їх у музей".
На площі Роксолани до усіх стягів приєднався і прапор Батальйону ім. генерала Кульчицького, який подарував волонтерці учасник АТО Василь Штундер.
Катерина ділилась своєю життєвою історією та метою "Великої української ходи".
"Це не просто прапор, не просто матерія, це відрізок життя, бо під цими стягами військові гинуть і захищають нашу державу", – наголошувала волонтерка.
Вона не є членом жодної організації. Але патріотизм і віра не дають їй сидіти, склавши руки, ось уже третій рік. 10 грудня 2013 року пішла на Майдан, була у складі жіночої сотні, пройшла усю Революцію гідності і 14 вересня 2014-го розпочала акцію єднання.
"Я зрозуміла, що це не просто АТО, а жорстока цинічна війна, геноцид нашої нації, – з болем у голосі говорить К. Валевська. – Цією акцією стукаю до людей, щоб вони усвідомили. Бо багато з тих, котрі мають паспорт і громадянство українця, не є українцями в душі".
Кожен свій день і візит у нове місто волонтер розпочинає із гаслом: "Коли об’єднаються люди-ліхтарики, то у світі засяє сонце правди". Вона акцентує, що у боротьбі вже відділилось жито від полови, а переможуть люди, які йдуть шляхом істини, служать Богу і Україні.
"Мене дивує, коли кажуть, що ветеранам треба психологи. Я відповідаю, що це їм потрібні фахівці, бо звідти хлопці приходять справжніми. У них загострене почуття справедливості, і коли бачать, що тут хоч мирно, але в головах бардак, то зрозуміло, чому вони обурені", – зауважує Катерина.
Під час ходи волонтер створює фотовиставку "Обличчя війни – обличчя України". У її архіві 45 тисяч світлин, з фронту та кожного міста, яке відвідує. Також вже третій рік вона пише книгу "Під небом України", занотовуючи унікальні моменти зустрічей, емоції та дух, у якому перероджується наша держава. Крім того, Катерина Валевська мріє заснувати благодійний фонд, бо наголошує, що хлопцям з передової, ветеранам треба підтримка, і щодня вони дзвонять, розповідаючи про свої біди.
"Якщо ця акція торкнеться бодай одного серця – наша країна стане кращою, – підсумувала насичений день волонтер з Рогатинщини, депутат районної ради Вікторія Тимків. – Приємно, що у нашому місті відбулась така подія, а найбільше вразило, що Катерина у першу чергу говорить про Бога і молитву за Україну. Це зворушливо до сліз та сповнює душу добром і затишком".