Зал був повний глядачів, які емоційно реагували на все, що відбувалося на сцені.
Вистава "Буна" – це в першу чергу данина поколінню двадцятого століття, яке відчуло на собі всю трагедію країни. Поколінню, яке пережило голодомор, війну, репресії… Вони несуть в своїх серцях тисячі ненаписаних подій, яких не прочитати у книгах, тисячі пісень, яких ніхто не чув. Це реальна історія однієї родини, де Буна (на буковинському діалекті бабуся) та її внучка живуть під одним дахом, але в зовсім в різних світах. Буна виховує онуку так, як велить її бачення світу, і часом її вчинки здаються жорстокими і не виправданими. Молода дівчина вирішує виїхати за кордон для того, щоб почати нове життя. Але чи приживеться дерево на новому місці? Що обрати? Бігти за мрією чи оберігати сімейні цінності? Терпіти знущання чи розпочати визвольну боротьбу? Що тримає людей на Батьківщині? Що таке національна самосвідомість, традиції та культура у сучасному світі?
Молода команда "Практикум" місяць жила в селі, де час ніби зупинився. Спостергали за місцевими мешканцями та поколінням, якому за дев'яносто, записували автентичні пісні та традиції. Ці спостереження та надбання втілені у виставі.