п'ятниця, 28 липня

У Франківську презентували фільм "Я бачу"

Івано-Франківськ став другим містом в Україні, де 5 лютого відбулася прем'єра документального фільму "Я бачу" режисерки Ольги Фразе-Фразенко.
Зображення 1 / 2 Використовуйте клавіші для перегляду

Кінострічка відзнята під час Всеукраїнського велопробігу "Бачу! Можу! Допоможу!" улітку 2015 року, пише "Галичина".

"Ми хотіли показати, що інвалід має право бути щасливим і використовувати всі свої можливості, незалежно від того, бачиш ти чи ні. Інвалід – це теж людина, і наша мета – дати поштовх заради здійснення його мрій. Незалежно від того, чи ти бачиш, чи ти не бачиш  це не має значення. Ти сідаєш, крутиш педалі, тобі важко... У такій спільній складності ми стали дійсно близькими", – зазначила продюсер стрічки Вікторія Лучка.

Ідея фільму виникла із відеощоденника велопробігу "Бачу, можу, допоможу". Цю акцію вперше організувала у 2015 році ГО "Інститут українських студій". Тоді команда, що об’єднала учасників із різних міст, на звичайних велосипедах і велосипедах-тандемах за 33 дні подолала понад 3 тисячі кілометрів через 10 областей України.

Читайте, будь ласка: До Франківська приїхали незрячі велосипедисти. ФОТО

У 2016 році відбувся другий велопробіг на 2 тисячі кілометрів  із Києва до Одеси. Цей маршрут проїхали за 16 днів.

Читайте, будь ласка: У Франківську побували учасники велопробігу "Бачу! Можу! Допоможу!" за участю людей із вадами зору. ФОТО

Із відео, відзнятих за кожен день першої подорожі, вирішили змонтувати повноцінний фільм. Восени минулого року його презентували у Генеральній асамблеї ООН в Нью-Йорку у рамках проекту "Можливості поза інвалідністю" за підтримки українського представництва.

Кінокартина озвучена тифлокоментарем (додатковою аудіодоріжкою), що дало можливість її перегляду і для незрячих людей. Фільм присвячений Миколі Пеху, незрячому чоловікові зі Львова, який був організатором та засновником "Інституту українських студій".

"У 2014 році Микола несподівано помер. Буквально через 2 тижні після його смерті ми отримали відповідь, що нам дають фінансування для проведення велопробігу. І це той момент, коли нам довелося прийняти важливе рішення. Ми вирішили ризикнути в пам’ять про Миколу, це була його велика мрія, і ми, справді, дуже радіємо, що нам це вдалося. Я сподіваюсь, що Микола радіє за нас також на небесах",  зазначила Вікторія Лучка.

КОМЕНТУВАТИ