fbpx

Відкриття на маргінесах: у Франківську представили мистецькі артефакти "Ар(т)хеології". ФОТО, ВІДЕО

Культура 20:15, 04.11, 2016

У виставковій галереї "Маргінеси" в Івано-Франківську громадський Центр сучасного мистецтва представив 30-річну історію місцевого сучарту.

Виставку "Ар(т)хеологія" ЦСМ пропонує сприймати як коротку історію станіславського сучасного мистецтва. Хоча, як стало зрозуміло на відкритті, концепція події виходить за межі концепції експозиції.

1

Експозиція – це своєрідна ретроспектива, каже співорганізатор "Ат(т)хеології" художник Євген Самборський. 

"Замало репрезентований мистецький процес у Франківську. Він ніби є, але нічого конкретного ми не бачимо. Тому ми з Анатолієм Звіжинським зважували, яких художників добре було би виділити – тих, що за останні 30 років пробували робити цікаві речі в полі сучасного візуального мистецтва у Франківську", – каже Самборський.

Виставка дає уявлення про творчість як старших художників – Опанаса Заливахи, Мирослава Павлюка, Володимира Луканя, так і зовсім молодих – Сергія Міщенка, Романа Новина, Тані Щеглової. Але експозиція, дає ключ до розуміння Євген Самборський, розвивається не в ретроспективі, а відтворює своєрідний контекст, у якому живуть сучасні франківські художники.

"Візуальний ряд побудований довкола парадигми, що вони щось знають, але не можуть застосувати це знання. Домінує якесь розчарування, сором – бо все зводиться до банального декоративно-ужиткового мистецтва. Намалював картинку, продав, повісив в інтер’єр – і вважається, що цього досить. Проте в сучасному мистецтві все робиться заради чогось. Ми як певне коло художників не можемо самореалізуватися, самоствердитися, самовиразитися – тут, у Франківську.  От Володимир Лукань – франківці знають цього художника, багато хто шанує його іконографію на склі. Але тут ми показуємо іншого Луканя, якого не знають, – його роботи в сучасному мистецтві невідомі загалу", – представив куратор виставки. 

2

Відтак виставковий простір поділений на три зони і передбачає три етапи сприйняття виставки. Перший – тема людини, життя, буденності. Другий – втілення стану, коли людина перебуває в збентеженні, коли розумієш і не можеш виразити. І третій – етап виходу з цього стану, коли художники виходять за звиклі мистецькі практики і вдаються до дослідження мистецтва. Як-от вербальний проект художника Мирослава Яремака – його інтерв’ю з різними людьми про мистецтво. Чи видавничий журнал "Кінець кінцем", який видає художник Ростислав Котерлін про мистецтво. Або проект віджеїв "Куб".

3

В експозиції представлені графіка, живопис, скульптура, відеоарт, об’єкти, перформанс. Та іронія.

4

"Євген Самборський намагався цим куточком відобразити експозицію Казимира Малєвича – його виставку "0,10", яка була створена в 1915/16 році. Тоді у вигляді ікони, яка тоді знаходилася в куті кожної хати, Малєвич повісив свій "чорний квадрат". Тепер ми з такою ж іронією зробили свій "домашній іконостас" – на чільному куті помістили порожню пляшку, яка для багатьох у Франківську справді є іконою. Це робота музиканта і художника Романа Шаблєвського, який відійшов у кращі світи. А її оточують роботи Парфьона, одного зі справді знакових місцевих художників. Ці обоє були аматорами – для них мистецтво не було способом заробляти, від мистецького процесу вони отримували задоволення. Відповідно рідко виставлялися", – означує частину експозиції "першої зони" співорганізатор виставки, директор ЦСМ Анатолій Звіжинський. 

5

Концепція події, частиною якої є ця виставка, в тому, що Центр сучасного мистецтва продовжує свою діяльність.

"Це критичний погляд на те, що у нас відбувається з мистецтвом і в мистецтві. За 25 років наукові інституції, музеї не відслідковують процесу сучасного мистецтва – не було ніяких публікацій, ніяких ретроспективних виставок. От бачимо ряд графіки. В ньому представлена робота Опанаса Заливахи. В цьому контексті він є знаковою фігурою  це був був художник. Як на мене, його творчість цілком підпадає під визначення сучасного мистецтва. Всі ці нон-конформісти 1960-х  це сучасне мистецтво, і не тому, що то була боротьба з системою. Вони вже по-інакшому мислили. Незважаючи на доктрину партії, незважаючи на те, як суспільство до того ставилося, вони творили. Бачимо, що в наш час у нашому суспільстві сучасне мистецтво не є легалізоване. Ми приходимо в управління культури на заходи і бачимо, що все продовжується за традиціями 50-річної давності. Всі ці чічки-смерічки. Я нічого не маю проти, це має бути, але це не має бути державна ідеологія – тільки на це не мають витрачатися державні, тобто наші, гроші. Мені здається, що саме через те, що ідеологічно вибраний саме такий вузький ракурс, ми відстаємо як країна у своєму розвитку",  розмірковує Анатолій Звіжинський. 

6

Тільки час розсудить, що залишиться в історії мистецтва, наголошує він.

В концепції події рімейк свого перформансу 25-річної давності на виставці представив Мирослав Яремак. Коли перформанс демонструвався вперше, був час "Імпрези", час, коли, за словами Яремака, у Франківську народилося сучасне мистецтво. Теперішній перформанс художник назвав "Привіт від збитого льотчика". 

7

 

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl + Enter
Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: