“До взяття під контроль Іловайська, крім підрозділів Збройних Сил, були залучені частини Національної гвардії. Також за погодженням з керівництвом сектору в операції брали участь підрозділи добровольців, які не входили до складу Збройних Сил, інших військових формувань та правоохоронних органів та не підпорядковувалися штабу АТО”, – через рік після подій виснувало Міноборони у “Аналізі ведення антитерористичної операції та наслідків вторгнення Російської Федерації в Україну у серпні-вересні 2014 року“.
Підрозділи Збройних Сил та Національної гвардії перебували на офіційному обліку в штабі АТО, тому їх можливо було оцінити як з точки зору бойових можливостей, так і з точки зору перспектив застосування. Добровольчі батальйони за цими параметрами було неможливо оцінити, тому що вони не входили до складу сил і засобів АТО. І хоча вони називали себе батальйонами, насправді це були підрозділи, що реально налічували декілька взводів або декілька рот (загальна чисельність – від 20 до 150 чоловік), пишуть аналітики Міноборони. Також добровольці не мали на озброєнні важкої техніки.
У звільненні Іловайська брали участь шість добровольчих підрозділів (загонів) загальною чисельністю 397 осіб: “Донбас” – 192 осіб, “Дніпро-1” – 78 осіб, “Світязь” – 23 осіб, “Миротворець” – 52 особи, “Херсон” – 27 осіб, “Івано-Франківськ” – 25 осіб. Попри високу вмотивованість бійців, рівень їх навченості – як загальний, так і з управління підтримуючими підрозділами – був низький. Рівень їх організованості також не сприяв ефективному виконанню завдань. Добровольчі підрозділи входили та виходили з бою на розсуд їх командирів. Вони зазвичай заходили в населений пункт і, наразившись на опір противника, виходили. Це повторювалося декілька разів. Причиною цього був низький рівень тактичної підготовки та відсутність маневру.
В таких умовах взяти під контроль Іловайськ не вдавалося.
24 серпня у секторі Д, після артилерійського обстрілу з території РФ, залишив свої позиції 5-ий батальйон територіальної оборони “Прикарпаття”, який виконував завдання з посилення ділянок державного кордону на рубежі Кутейникове – Мокроєланчик, виставивши блокпости на загрозливих напрямках. Тим самим було оголено правий фланг наших військ.
Особовий склад батальйону залишив зону бойових дій і самовільно повернувся до місця постійної дислокації в Івано-Франківській області. Такі дії сприяли утворенню прогалин на державному кордоні і, як наслідок, сприяли вторгненню підрозділів збройних сил РФ.
Приховане вторгнення військових формувань РФ розпочалося, як стверджує Штаб АТО, 24 серпня 2014 року. Практично не зустрічаючи опору, вони через Амросіївку та Кутейникове просунулися в напрямку Іловайська. З цього моменту співвідношення сил і засобів сторін змінилося на користь противника. При цьому російські військовослужбовці не мали документів та розпізнавальних знаків на обмундируванні і військовій техніці.
Розвідувальна інформація про перетин державного кордону України колонами військової техніки Збройних сил РФ почала надходити до штабу АТО та Генерального штабу 25 серпня 2014 року, йдеться в аналітичній записці Міноборони. Остаточно факт вторгнення регулярних підрозділів РФ було підтверджено 26 серпня після захоплення у полон військовослужбовців повітряно-десантних військ ЗС РФ.
Читайте також: Боєць 5-го батальйону Олег Кудрик: “Я сказав прокурору, що винних слід шукати не в батальйоні, а у вищому ешелоні командування”