середа, 28 червня

"Віщі сни допомагали рятувати повстанців від неминучої загибелі", – Ольга Комановська про свою героїню у фільмі "Жива"

Франківська акторка Ольга Комановська проходила "кастинг" у легендарної повстанки Анни Попович, яку вона зіграла в художній стрічці "Жива".

КУРС писав, що 24 листопада вийшла у прокат стрічка "Жива", в основі котрої лежить героїчна доля Анни Попович із села Зелена Надвірнянського району.

Раніше Анна Попович на псевдо "Ружа" була для режисера кінофільму Тараса Химича однією з 34 героїв його попередньої документальної стрічки "Хроніка Української Повстанської Армії 1942–1954". Після особистого знайомства з Анною Попович режисер вирішив знімати художню стрічку.

Дія фільму "Жива" відбувається у 1949 році. У важкодоступних районах Карпат загін МГБ веде полювання на останніх вцілілих упівців. Дівчина Анна, рятуючись від переслідувань, потрапляє в табір повстанців. Там вона зустрічає друга дитинства. Несподівана облава змушує повстанців розділитись на малі відділи і втікати. Хлопець забирає Анну у відділ командира "Довбуша". Група солдатів МГБ переслідує відділ. Несподівано для втікачів Анна стає їм у пригоді.

Головні ролі у фільмі – Анну Попович та її коханого, командира "Довбуша" – зіграли актори Івано-Франківського муздрамтеатру": заслужена артистка України Ольга Комановська та директор Івано-Франківського драмтеатру, режисер і актор Ростислав Держипільський.

"Тарас Химич шукав дівчину на роль Анни Попович – із цією метою їздив по Західній Україні. Того дня, коли він прибув до Франківська та прийшов до театру, ми якраз збиралися на гастролі із виставою "Заробітчанки", в якій задіяні всі наші дівчата. Ми вже були нафарбовані і готові вирушати в дорогу, коли Тарас попросив Ростислава Держипільського познайомити його з нами, – розповідає про проби журналісту "Галичини" Ольга Комановська. – Я не дуже хотіла йти. До цього знімалася лише раз у рекламі. Попросилася першою, щоб не нервувати. Сіла перед камерою і сухо, беземоційно назвала своє ім’я – все. і вийшла. Потім вже Тарас сказав, що це було якраз так, як Анна на допитах говорила".

Ользі пощастило познайомитися особисто з Анною Попович. На жаль, цієї жінки вже немає з нами. Фільм "Жива" знімали понад три роки. Почали ще перед Майданом. Під час драматичних подій 2013—2014 рр. зйомка тимчасово припинялась.

"Вдома в неї бачила лиш одну-єдину фотографію. Є ще фото в її справі, заведеній в НКВД. Зовні ми ніби не схожі. Але є дещо спільне і, на думку Тараса, дуже важливе – погляд. І очі в нас обох зелені. Треба було пройти головний кастинг, тобто у справжньої Анни Попович. Я сподобалась їй. Вона навіть сказала, що я схожа на неї, правда, тоді, коли вона була в таборі. Зрештою, це художній фільм, і образ, який я створюю, є образом художнім і не має бути копією. Моя мета – правдиво передати емоції, характер, душу героїні".

Це була світла людина, приязна і жартівлива, розповідає про свою героїню в житті акторка. Дивлячись на її бадьоре і спокійне обличчя, важко було уявити, що вона стільки пережила. Жила самотньо, чоловіка вже не було. Вона була цілком притомна духом і тілом, могла б і сама вести господарку, але все ж таки з однією рукою не все подужаєш, і люди в селі, знаючи її історію, радо допомагали.

Анна Попович залишилася без лівої руки після пострілу енкаведиста – лікарі змушені були її ампутувати. Ще юною Анна залишилась без мами – матір замордували "червоні визволителі"...

"Коли ми завітали, вони з сусідкою накрили для нас стіл. Була у вишитій сорочці і говорила нашим галицьким діалектом. Про своє життя розповідала дуже просто, і про своє кохання також: "Так, був такий, ми покохали одне одного. Та більше за чоловіка я любила Бога".

Все в цій людині мене вражало. Особливо її надприродний дар – передбачувати майбутнє. Їй снилися віщі сни про події, які незабаром відбувались. Завдяки цьому вона неодноразово рятувала свій загін від неминучої загибелі. Це, до речі, також наша спільна з нею риса. Мені теж інколи сняться віщі сни. Це можна розвивати, але я боюся, певно…"

"Багато переосмислили і в житті, і в мистецтві, і в нашій місії на землі, думаю, усі ми, учасники знімального процесу, – відгукується про досвід зйомок фільму Ольга Комановська. – Сподіваюсь, до цього ж спонукатиме глядачів і фільм. Після спілкування з Анною просто неможливо було залишитись колишньою. Вона пережила так багато, роки переслідувань... Залишалася з хлопцями до останнього. Упівці, як самураї, – живими не даються в руки ворогові, тому була готова померти будь-якого моменту. Розповідала мені, як одного разу стрілялася – осічка, потім гранатою пробувала підірватися – тільки землею її засипало. Смерть її оминала. Жива. Я лише двічі зустрічалася з нею, але й досі мені допомагає жити її незламна віра в майбутнє, в людей, у Бога.

А Химич два роки їздив до Анни Попович, фільмував її оповіді. Знайомство з такими людьми – рідкісний подарунок Неба, і Тарас, думаю, зрозумів, що недарма зустрів цю людину на життєвому шляху. Так народилась ідея художнього фільму. Жива має залишитись Живою, тепер уже на кіноекранах".

Спеціально до фільму "Жива" було створено три саундтреки. Перший  пісня Сашка Положинського "Закохані", другий – "Я відчуваю тебе" співачки американського походження Брії Блессінг, а третій – "Колискова про Україну". Автор музики цього саундтреку та виконавець — Ростислав Держипільський, а слова написала Ольга Бабій.

 

КОМЕНТУВАТИ