Вранці міський голова Франківська Руслан Марцінків запропонував депутату, який оголосив сухе голодування, подати гарячого чаю. І жодного слова про вирішення проблеми, яка спонукала Андріана Волгіна до відчайдушного вчинку.
Ні представники обласної, ані міської влади не відреагували на голодування. До намету протестувальника, що розкладений перед адмінбудинком, підходять дрібні чиновники міськвиконкому та облдержадміністрації – тиснуть руку зі словами “Тримайся!”, а також колеги-спортсмени, тренери і ветерани-атовці.
Спортсмени пропонують Андріану Волгіну свою безпосередню підтримку – готові розділити протест, вийти і стати поруч, доки не розпочнеться повернення івано-франківського спорткомплексу “Олімп” у власність міста.
Нагадаємо, депутат у п’ятницю на сесії Івано-Франківської міськради публічно повідомив, що вдасться до “сухого” голодування, щоби врятувати “Олімп”. Наразі спорткомплекс належить Прикарпатському національному університету. Депутат пропонує, щоби міська влада викупила спорткомплекс у ПНУ. А також вважає, що правоохоронні органи повинні перевірити законність “схеми”, за якою “Олімп” свого часу перейшов у приватні руки.
“Моя програма-мінімум – щоби місто і область домовилися з університетом, запропонували такі умови, щоби ПНУ погодився передати “Олімп” місту. Мені принципово, щоби у спорткомплексі відновилися всі ті секції, які були там раніше, в середині 2000-х: бокс, вільна боротьба, греко-римська боротьба, фристайл, гімнастика, важка атлетика. Нехай втрьох сідають за стіл і домовляються”, – декларує свою ціль Андріан Волгін.
За словами депутата, ще півроку тому ПНУ шукав, хто би купив “Олімп”. Він переконаний, що “можливість викупити спорткомплекс для міста гальмує хтось на місцевому рівні”.
“Думаю, що ПНУ вже має покупця, кому перепродати ласий об’єкт нерухомості в центрі міста, плюс земельна ділянка з кортами. І в подальшому нам скажуть: звичайно, в “Олімпі” будуть займатися діти, але не забувайте за це платити. Я вже знаю ці “схеми” – на моєму окрузі біля «Електрону» побудували будинок і сказали: от вам соціальні приміщення. Але їхнє використання – платне”, – зазначає депутат міської ради.
Але головна проблема, обурюється він, – відсутність у влади та депутатів ініціативи, бажання діяти, щось робити, щоби врятувати “Олімп” як спортивний комплекс.
“Ви бачили, що тепер з “Олімпом”? Перший поверх – то загальний сором. В той час, як Михайло Марич був директором “Олімпу”, то у його власність перейшла сауна. Він є співвласником фаст-фуду на першому поверсі. А там, де був офіс працівників спорткомплексу, тепер якийсь магазин будується, – розповідає Волгін. – Ганьба місту, яке не спромоглося зберегти спорткомплекс. Зараз боксери мусять займатися в одному навчальному закладі, борці – в іншому, плавці теж тиняються містом, як бомжі, – то в коледжі фізвиховання, то в Нафти і газу тренуються. Відколи ПНУ став його власником, там ніхто за басейн так і не брався. Сьогодні приватний “Олімп”, поза тим, що формально належить ПНУ, працює як комерційна структура – вони собі заробляють гроші. Ну, проводять свої студентські заняття. А все решта – плати і плати. А раніше ж заняття для спортивних клубів міста були безкоштовними – в “Олімпі” проводилися не лише тренування, там проводили обласні і міські змагання, приймали чемпіонати України. Знаю це зі свого спортивного боксерського досвіду. Зараз кажуть – треба будувати у Франківську “Палац спорту”. Навіщо? Відкупіть готовий спорткомплекс, зробіть реконструкцію. Ну ясно, що ніхто не хоче, бо на новому будівництві можна накрастися…”
Теперішня влада зобов’язана вирішити проблему із поверненням “Олімпу”, наголошує Волгін.
“Я подавав звернення, але отримав відписку. Так, як я це бачу, то міська влада має ініціювати переговорний процес. Домовитися з ректоратом ПНУ, з обласною владою. Є кошти в обласному бюджеті. Є кошти в міському бюджеті – ми цього року маємо перевиконання. І треба думати не де ще своєю бруківкою що встелити, а як повернути місту спорт. Нам треба виховувати чемпіонів. Повторюся, що відвоювати “Олімп” – це моя програма-мінімум. А програма-максимум – це щоби СБУ витягнуло папку з кримінальною справою, яка була порушена стосовно “Олімпу” в 2009 році. Я звертався до них і в прокуратуру: нехай відкривають чи відновлюють кримінальну справу, якщо розслідування було закрите”.
Андріан Волгін налаштований діяти рішуче.
“Колеги – спортсмени і тренери – підходять, кажуть: давай ми теж підтягнемося, дітей зберемо. Я не хочу нікого підставляти. Кажу: поки що не треба, протримаюся. Але якщо у мене почнуться запаморочення, я попереджаю: не зможу відповідати за свої дії, – каже Андріан Волгін. – Маю досвід голодування, коли був у полоні в зоні війни. Коли ОБСЄ прийшло, я сказав: на сухому голодуванні, поки мене не відвезуть до друзів. І голодував 13 діб, потім мене відкачували. Ну, а тут – побачимо. Зараз я всіх відмовляю приєднуватися, але якщо нічого і далі не відбуватиметься, то попрошу спортсменів мене підтримати. Бо треба боротися. Бо можна відвоювати “Олімп”.
Довідково: Фізкультурно-спортивне товариство “Колос”, у власності якого перебував “Олімп”, у листопаді 2004 року уклало угоду з ВАТ “Отинійська ПМК 150” про реконструкцію котельні і ремонт аварійного перекриття басейну. Вартість робіт – приблизно 1 млн грн, термін – 1 рік. Як гарантію оплати “Колос” передає в заставу будівельникам увесь спорткомплекс. Сторони підписують іпотечний договір 11 січня 2005 року.
Як керівники ФСТ збиралися повертати гроші, не зрозуміло: “Колос” ледь животів на мізерних коштах з обласного бюджету. Фінал передбачити було нескладно: рівно через рік з’ясувалося, що ПМК виконали робіт на 1 млн 10 тис. грн, а фізкультурники оплатили лише 9 тис. грн. Термін договору збіг 11 січня, а вже наступного дня було подане звернення про стягнення майна, і 13 січня ВАТ “Отинійська ПМК-150” зареєструвала свої права на “Олімп” в ОБТІ. Так спортивний комплекс перейшов у приватні руки, а мільйон, зрештою, виявився потраченим на ремонт власного ж приміщення.
У 2006-2007 роках відбулася низка судів з приводу законності такого переходу,
процеси тривали з перемінним успіхом. А в 2007 році судовим рішенням ПМК таки визнали добросовісним набувачем “Олімпу”. Нові власники пообіцяли міській громаді залучити інвестора і в стислі терміни реконструювати спорткомплекс: відремонтувати басейн, корти, борцівські зали, душові тощо. Спортсмени погодилися зачекати.
Чекали до 2009-го. У червні представники майже усіх обласних спортивних федерацій пікетували обласну владу під гаслом “Поверніть “Олімп» дітям!”. Це спонукало тодішнього губернатора Миколу Палійчука пообіцяти повернути комплекс у власність територіальної громади. Тоді з’ясувалося, що у 2007 році, після зняття судового арешту і заборони на вчинення дій з майном, ПМК-150 продала “Олімп” інвестиційній компанії “Прикарпаття”. Тоді ж Віталій Заріцький, причетний до компанії, повідомив про розроблений проект реконструкції спорткомплексу та детальний бізнес-план інвестування в “Олімп” на загальну суму 1,5 млн. дол. В ході переговорів між Заріцьким і Палійчуком, як писали ЗМІ, сторони дійшли попередньої згоди про продаж “Олімпу” орієнтовно за 3,5 млн грн.
Після цього запала пауза. В 2010 році “Олімп” став власністю ПНУ і тепер має статус “Спортивного комплексу Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника”, розвиває волейбол, гімнастику, футбол і баскетбол. За непідтвердженими даними, “Олімп” обійшовся університету в суму близько 5 млн гривень.
Як повідомили КУРСу в управлінні СБУ в Івано-Франківській області, не в 2009-му, а в 2012 році була порушена кримінальна справа, яка стосувалася спорткомплексу “Олімп”. Щоправда, йшлося не про перевірку обставин його приватизації. Тодішній директор спорткомплексу Михайло Марич, який власне і уклав договір підряду з Отинійським товариством і чий підпис стоїть під угодою про його відчуження, ще два роки після приватизації “Олімпу” продовжував оплачувати його утримання – всі комунальні послуги – з обласного бюджету. Справу розслідувала прокуратура. Марич відбувся умовним покаранням.