З розповіді екскурсовода Оксани Тимчук діти дізнались, що 13 березня 1951 року восьмеро відважних бійців УПА дали останній бій енкаведистам, які оточили вояків у схроні, але не здались їм. Найшовся зрадник, який розповів енкаведистам про місце розташування бункеру. Чекісти заставили цивільних людей розкопувати вхід у криївку, а самі стояли на сторожі з автоматами. Потім вони закидали вхід до схрону гранатами та напустили туди задушливого диму. Вояки-повстанці в той час нищили документи, гроші, друкарську машинку, радіоприймач, продуктові запаси, старий одяг. Переодяглися у святкову одежу, і коли кінець став очевидним, з криївки почулися глухі останні постріли.
Чекісти кинулися до криївки, та було вже пізно. Вони пасками повитягували загиблих наверх. Тіла загиблих відвезли до Тисмениці і залишили під будинком НКВС на показ і пострах іншим. Енкаведисти зганяли людей оглядати, впізнавати тіла вбитих юнаків, а матері стримували сльози, щоб не признатися за побитих синів, адже у випадку впізнання всій родині загрожувало виселення у Сибір. Через три дні загиблих повстанців відвезли у невідоме місце у напрямі Тлумача.
Проведеною пошуковою роботою було встановлено прізвища та імена повстанців, роки і місця їх народження, псевдоніми.