Франківець Юрій Гапончук воював з росіянами ще з 2015 року. Під час повномасштабного вторгнення командував ротою оперативного призначення 50 полку імені полковника Семена Височана Нацгвардії України. Навесні 2023 року отримав важке поранення, йому ампутували стопу. Сьогодні Юрій працює в рідному місті – на посаді радника міського голови з питань доступності намагається зробити Івано-Франківськ більш інклюзивним і дружнім для людей з інвалідністю. А ще – займається спортом і бере участь у змаганнях ветеранів.
Про службу і війну, про життя, роботу і ветеранський спорт Юрій Гапончук розповів КУРСу.
Готував хлопців до найгіршого
У серпні 2015 року Юрій Гапончук підписав контракт з 50 полком імені полковника Семена Височана Нацгвардії України. Тоді служив ще в добровольчому батальйоні, який був при полку. Після кількох тижнів підготовки виїхав на перші бойові завдання у напрямку Попасної. Згодом в полку сформували роту оперативного призначення. Молодший лейтенант Юрій Гапончук став її командиром.
«Командував ротою протягом трьох років і з початком повномасштабного вторгнення далі з нею їхав і приймав бій», – розповідає Гапончук.
Юрій знав, що повномасштабне вторгнення буде, очікував нападу росії. Перед вторгненням казав своїм офіцерам збирати тривожні валізи.
«Давайте беремо свої тривожні валізи, знесем у казарму – і хай вони просто тут будуть. Через день-два ми зібрали ці валізи. Зранку телефонують – бойова тривога. Приїжджаю – всі в штатному режимі, все працює», – пригадує нацгвардієць.
Вже через два тижні зі своєю ротою Юрій виїхав на бойове завдання в Донецьку область до Мар’їнки. Там воювали до травня 2022 року. Це один із найгарячіших напрямків.
«Ми досить ефективно відбивали атаки ворога. Так склались обставини, що я був на позиції протягом 10 днів. Налагодив логістику і ротацію хлопців, кожних два дні заміняв когось на позиції, кожного дня когось нового завозив, разом з тим довозили боєприпаси, продовольство. Хлопці добре виконували завдання. Вони знали, що їдуть на тиждень на саму лінію зіткнення. Знали, що потім я їх поміняю, вони помиються, виспляться – і знову зможуть виконувати задачі. І вже на першому виїзді я побачив свою трирічну роботу на посаді командира роти. Я готував хлопців до найгіршого”, – каже Гапончук.
Поранення Юрій Гапончук отримав під час бойового виїзду у Луганську область біля Кремінної. В Серебрянському лісі він підірвався на протипіхотній міні.
Після цього боєць лікувався в Івано-Франківську. Пройшов реабілітацію і отримав протез.
«Приходив на процедури, і мене відпускали додому. Реабілітація проходила класно, міг бути вдома, в колі сім’ї. Знаєте, домашні стіни лікують, швидше став на ноги, і через кілька тижнів, після того як мені дали навчальний протез, почав ходити вже без милиць», – каже Юрій.
Щоб нагадати про Україну
Юрій Гапончук до війни і поранення не займався спортом професійно. Просто любив грати в командні ігри – футбол і волейбол. Але в 2024 році став капітаном української ветеранської збірної України на United States Air Force Trials 2024 у Лас-Вегасі, США.
На цих змагання для ветеранів і поранених військовослужбовців українська команда виборола рекордні 76 медалей: 44 золотих, 20 срібних та 12 бронзових. Три з них – на рахунку Юрія Гапончука. Це два «золота» – з волейболу сидячи та стрільби з лука, а також «бронза» з веслування на тренажері. Загалом між собою в адаптивних видах спорту у США змагались понад 300 військових з Америки, України та Грузії.
«Якщо чесно, ніхто і не сподівався, що ми здобудмо якесь призове місце з волейболу сидячи. Тому що і грузини сильні в командних видах спорту, і американці, але так сталося, що ми досить-таки непогано виступили. Пройшли у фінальну частину, там з грузинами було важко грати, але ми зібралися з думками і вибороли «золото». А взагалі найважчою для мене була стрільба з лука, адже там треба себе стабілізувати – тіло, розум – і емоційно бути підготовленим. Можливо, десь в мене забракло техніки, бо я займався стрільбою на навчально-тренувальних зборах тільки три тижні. І все одно зміг пройти у фінальну частину. Щоправда, там я у вісімці. В першій дуелі програв американцю, була моя технічна помилка, трохи забракло влучності. А в командній стрільбі з лука ми посіли перше місце», – пригадує Гапончук.
За його словами, мети набрати якнайбільше медалей у команди і не було. Головне – нагадати про Україну, про боротьбу українців за свою свободу.
Ще до змагань Юрій Гапончук зареєстрував в Івано-Франківську громадську організацію «Полюби долю», щоб розвивати альтернативні види спорту й допомагати соціалізації та реабілітації ветеранів.
“Будемо проводити реабілітацію і соціалізацію ветеранів через спорт, ну, і тим самим розвивати адаптивні види спорту в Івано-Франківську і в області. Ця ідея в мене зародилася ще на перших навчально-тренувальних зборах минулого року. Тоді побачив близько 150 людей з різними ампутаціями та отриманими пораненнями. Зрозумів, що, коли такі люди перебувають в одному місці з одними і тими самими проблемами, вони забувають про все погане, починають жити набагато яскравіше. Я порадився з мером міста, чи доцільно створити таку організацію, і він підтримав та зараз допомагає з деякими організаційними питаннями. Будемо починати з волейболу сидячи, якщо все буде добре, то й стрільба з лука з’явиться. Буде тренажерний зал і, можливо, ще настільний теніс. В подальшому будемо розширювати спортивне коло. Планів є багато. Спорт – це добра реабілітація, це про проведення гарного часу в колі побратимів”, – каже Юрій Гапончук.
Зробити Івано-Франківськ доступним
Радником міського голови Івано-Франківська Руслана Марцінківа з питань доступності Юрій Гапончук став у 2023 році після демобілізації з війська.
«Коли я перебувавав на реабілітації, ще без протеза, мер міста оголосив відбір на цю посаду. Там були певні критерії: військовий, який отримав поранення… і так далі. Знайома волонтерка надіслала мені посилання на це, каже: спробуй. Я думаю: та добре, спробую, не факт, що пройду цей відбір. Заповнив резюме, надіслав на пошту, і через два-три тижні мені подзвонили та сказали, що мер чекає. Я вже й забув про цей відбір, але добре, що вже був на ногах, на протезі, міг пересуватися майже нормально. У вересні минулого року пройшов цей відбір, а в жовтні почав працювати по доступності в місті», – каже Юрій Гапончук.
Сказати, наскільки зараз доступний Івано-Франківськ для маломобільних людей, Юрій Гапончук не береться.
«Ми зараз не можемо говорити взагалі ні про які міста України в сенсі доступності, тому що для всієї країни це дуже нове. Наші міста старенькі, особливо на заході України. От, наприклад, Львів, Ужгород, Франківськ, Чернівці, де багато бруківки старої, де високі бордюри. Коли це все будувалося, про доступність взагалі ніхто не думав. Зараз це потрібно переробляти. Так, це важче, можливо, але зараз потрохи всі міста в такому напрямку рухаються. Я знаю, що у Львові ще до повномасштабного вторгнення теж був радник мера з питань доступності, і там дуже вже багато зробили, але все ж не такий результат, як би я цього очікував, коли їздив у Львів. І так, вже будучи радником, дивлюсь на всі місця, де мають бути пониження. В нас місто маленьке, і це реальніше зробити», – ділиться думками нацгвардієць.
Зараз Юрій Гапончук розробляє карту, де будуть позначені доступні маршрути для маломобільних людей. На її основі розроблять застосунок для маломобільних людей.
«Вже проаналізував, де є пониження в місті, де бракує. В нас дуже багато військових, які лікуються в лікарнях, проходять реабілітацію, для них та й загалом для всіх маломобільних людей це буде корисно. Я почав з центру, пройшов його повністю, відмітив в себе на карті, де потрібно робити пониження. Потім продовжив обходити обласну лікарню на Пасічній, лікарні на вулицях Мазепи, Матейки, Нацгвардії. Також пішов по вулиці Вовчинецькій до ТЦ «Велес» і «Епіцентру». Те саме біля залізничного вокзалу. Був у напрямку комісії обласної МСЕК. По всіх цих напрямках пройшовся та повністю відмітив, де і що потрібно зробити, – розповідає Юрій Гапончук. – Почали роботи саме з Пасічної від лікарні, тому що саме там знаходяться багато хлопців, які пересуваються на колісних кріслах, і вже з лікарні будем рухатись до центру. Додатково зачепимо і Німецьке озеро, адже воно знаходиться поблизу лікарні. Там люди можуть відпочити на природі».
Попри активну громадську діяльність у Франківську Юрій Гапончук постійно допомагає побратимам на фронті. Зараз він завершує збір на два багі для бойових завдань на передовій. Каже, одна з головних переваг такого автомобіля – висока прохідність: «Багі здатна швидко долати відстані в умовах бездоріжжя, вона легка і маневрова на дорозі. Також багі менш помітні, коли під’їжджають на передові позиції, і не грузнуть у багні, на відміну від джипів».
Необхідно зібрати 380 000 гривень. Лишилося небагато – допоможіть закрити збір:
- Посилання на банку: https://send.monobank.ua/jar/7rMpE5jUim
- Номер картки банки: 5375 4112 1504 2842
Читайте також:
